А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за 400 гривень. – Та я тобі не Вадим, мене не розведеш, – відповіла Ніна Гаврилівна. Я вже не знала, чи роззуватися і проходити в кімнату, чи розвертатися в автівку і їхати додому

Автор

– А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за … Читати далі

Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що, що вона дитину чекає! Це ж треба було таке втнути! Попросилися Максим з Тонею до мене пожити на якийсь час. Думаю, чого ж ні, квартира у мене трикімнатна, помістимося. Вони працюють цілий день, я – пів дня, вони пізніше встають, я раніше – тобто ніхто нікому особливо не заважав. От тільки якось я повернулася увечері з прогулянки і не побачила в квартирі свого старого улюбленого кота. На допомогу мені прийшла відеокамера

Автор

Я сказала, щоб ноги сина і невістки в моїй квартирі після цього не було! Я ще й замки на днях поміняю, вже з майстром домовилася. Ну й що, що вона дитину чекає! Це ж треба було таке втнути! Попросилися Максим з Тонею до мене пожити на якийсь час. Думаю, чого ж ні, квартира у мене … Читати далі

Свекруха дешево намагалася продати нам шафу, яку ми їй купили на подаровані на весілля гроші. – Сподіваюся, ти при надії, інакше незрозуміло, як ти це їси, – видала свекруха, дивлячись, як я доїдаю банку кислих солоних огірків. Коли народилася Соломійка, чоловік купив мені на допомогу посудомийну машину. Зайшли в гості його батьки. Поїли. Я почала складати посуд у машинку, а свекруха вся звелася: – А навіщо вам ця посудомийка? Таких грошей вартує! А коли працює, ще й електрика витрачається! Та ну її! Краще мили б під краном – ще ніхто від цього на небеса не полинув! Недавно на День народження подарувала пакет з її ношеними шкарпетками і ночнушками. Пояснила, що шкарпеток стало у неї забагато, а ночнушки їй стали малі і вона вирішила носити піжами. Викидати або пустити на ганчірки шкода. Тому – дарую тобі, Оленочко! – Оленко, вам гриби потрібні? Білих тут назбирали і лисичок чимало. Я відповіла, що чого ж, не завадять. Минулого тижня привозять вони зі свекром нам кілька кілограмів грибів і каже: – Я по знайомим вже більшість розпродала, а вам хорошу знижку зроблю! Довелося купувати. А ось зовсім “свіжачок”: подарували вони зі свекром Соломійці, не запитавши у нас дозволу чи поради, папугу на День народження – на 4 роки. Я наступного дня сказала Дімі відвезти пташку назад його мамі

Автор

 Трохи розповім, яка людина мама чоловіка, щоб ви розуміли, як мені живеться. Мешкає Марина Олександрівна на сусдній вулиці і є у нас частою гостею. Коли ми тільки одружилися, свекруха дешево намагалася продати нам шафу, яку ми їй купили на подаровані на весілля гроші. І чоловік хотів у неї купити! Але я сказала, що одразу подам … Читати далі

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували

Автор

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. Розповім історію, яка з нами трапилася і вважаю, що … Читати далі

Іванко, які хрестини онучки в ресторані? Це ж треба якийсь подарунок купити чи гроші дати. А в конверт же тисячку не вкладеш. Підемо наступного дня і привітаємо онучку дома, щоб без цих витрат. Я ж вікна пластикові замовив. Нам є куди вклалися, – сказав чоловік. Я ж, щоб ніхто не бачив, пішла в сад за хату, яку ми все життя будуємо, і розплакалася. Добре що дочка вийшла заміж і дременула від цієї тотальної економії. Я ж так вчинити не можу

Автор

– Мамо, я через цю вашу хату моря не бачила. Доки ти плануєш мовчати? Невже ця тотальна економія ще тебе не замучила?, – сказала мені дочка, коли я сказала, що не маю грошей, щоб йти на хрестини до онучки, які вони запланували зробити в дорогому ресторані. Чоловік в той час замовив вікна пластикові, бо дерев’яні … Читати далі

У нас заночувала свекруха. З ранку вбігає до спальні з криками: “Вставай! Ти бачила, що в тебе на кухні діється?” Я підскочила, в піжамі рвонула коридором, халат на ходу натягую, носом вожу – може, пригоріло що? Залітаю і бачу, що мої діти мирно сидять за столом, яєчню жують, чаєм запивають. Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а лише натякає, заявляючи з зітханнями і охами: – Ні, Оленко, ніколи  мені тебе не зрозуміти, як тобі спокійно спиться, коли в тебе не нагодовані діти бігають! А все тому, що я не готую вранці сніданок, та й взагалі не влаштовую з їди такого культу, як у них зі свекрухою прийнято. Поїли, не поїли – хіба це сенс життя? Хто захоче – знайде чи хотдога собі купить, благо гроші є на це і в чоловіка і у дітей. Діти підросли, мають свої смаки. Один хоче мюслі, інша сирок просить, третя взагалі з ранку від усього відмовляється, зате в садку уплітає за милу душу все, що лежить у тарілці, – виховательки з нянечкою не натішаться. І навіщо я пнуся?

Автор

Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а лише натякає, заявляючи з зітханнями і охами: – Ні, Оленко, ніколи  мені тебе не зрозуміти, як тобі спокійно спиться, коли в тебе не нагодовані діти бігають! А … Читати далі

Я відчинила двері до своєї квартири, зробила крок і відразу ледь не спіткнулася об щось. «Що це тут під ногами?» – подумки вигукнула я. Але вже наступної миті я зрозуміла, що до чого: – Мамо, ти тут? З кімнати визирнула моя мама. – Тобто коли я тобі квартиру подарувала, так «Мамо, ти найкраща!». А як матері дати притулок на ніч, яка втомилася після зміни – так «А що ти додому не поїхала?»

Автор

Я відчинила двері до своєї квартири, зробила крок і відразу ледь не спіткнулася об щось. «Що це тут під ногами?» – подумки вигукнула я. Але вже наступної миті я зрозуміла, що до чого: – Мамо, ти тут? З кімнати визирнула моя мама. – Так, Оленко. Прийшла щойно. – А чому ти додому не поїхала? Мати … Читати далі

– Знаєш, мам, – зам’ялася Христина, – не хотіла тобі говорити … Але я не можу спокійно дивитися, як тебе обманюють! – Ти про що? – відволіклася від серіалу Марина. – Хто мене обманює? – Твій новий чоловік! – заявила дівчина і завмерла в очікуванні реакції від матері…

Автор

– Знаєш, мам, – зам’ялася Христина, – не хотіла тобі говорити … Але я не можу спокійно дивитися, як тебе обманюють! – Ти про що? – відволіклася від серіалу Марина. – Хто мене обманює? – Твій новий чоловік! – заявила дівчина і завмерла в очікуванні реакції від матері. – Дочка, ти чого? Сонечко голову нaпeклo? … Читати далі

Хату баби Ліди всі в селі знали — стара, але міцна, з порепаними віконницями і вицвілими рушниками на стінах. Піч у тій хаті була ще з дідівських часів, велика, тепла, завжди біла, підмальована крейдою. Біля неї вчилися ходити і її діти, й онуки. А тепер — пусто.

Автор

Хату баби Ліди всі в селі знали — стара, але міцна, з порепаними віконницями і вицвілими рушниками на стінах. Піч у тій хаті була ще з дідівських часів, велика, тепла, завжди біла, підмальована крейдою. Біля неї вчилися ходити і її діти, й онуки. А тепер — пусто. Ліда жила сама вже третій рік. Син — … Читати далі

Надія витерла руки об фартух і виглянула у вікно. Ранок був свіжий, трохи вологий після нічного дощу, і пахнув мокрою землею та вітром. Сьогодні була субота — день, коли ніби й можна відпочити, але якось не виходило.

Автор

Надія витерла руки об фартух і виглянула у вікно. Ранок був свіжий, трохи вологий після нічного дощу, і пахнув мокрою землею та вітром. Сьогодні була субота — день, коли ніби й можна відпочити, але якось не виходило. За останні пів року вона звикла жити по-іншому. Самій. Тихо. Без зайвих слів. Без чоловіка, без дорослих дітей, … Читати далі