Люба і Рома побудували будинок на новій тоді вулиці під назвою Степова, а за півроку там же почали будуватися Ніна і Костя. У той момент у селищі тривало обговорення цих двох сімей, які начебто й ворогували, але жити стали поруч

Автор

— Любко, негідниця отака, де ти там ховаєшся? Виходь, – жінка, яка забігла до Семенових на подвір’я, спочатку з усієї сили вдарила хвірткою об огорожу, мабуть, щоб залякати, потім встала посередині подвір’я, встановила руки з боків і голосно мовила на все селище, – яка ж ти господиня непутяща. Все тут у вас, як не у … Читати далі

Матусю, ти не переживай, у нас усе добре. Тільки страшно вдома самій, поки Семен до корівки ходить. Тата ніколи немає, але я й не хочу, щоб він приходив, він увесь час пахне несмачно та сміється… А ще Нінка сказала, що мене скоро в дитячий будинок здадуть, бо я нікому не потрібна. Я сказала, що це неправда, а вона дражнилася. Я їй як дала, а потім її мама прибігла, сказала, що я сирота, мене всі кинули, тому я невихована. Я вихована, матусю, тільки навіщо вона обзивається. І в дитячий будинок я не хочу

Автор

Семен насилу підняв відро з молоком.—Ну, все, Зорько, на добраніч. Корова, ніби теж прощаючись на ніч, лизнула шорстким язиком його куртку.— Не балуйся! Обслюнявиш, прати потім прийдеться. Порошок дорогий. Він закрив хлів і поспішив до хати. Тільки за ручку дверей узявся, як почув:— Семене, подоїв уже Зорьку? Я ж казала, прийду, допоможу. Це була їхня … Читати далі

— Марійка мене на фейсбуці знайшла. Я спочатку не зрозуміла, хто це до мене в друзі напрошується: якась Мері Петтерс (у цю мить Катя ледве не подавилася від несподіванки), а потім придивилася до фотки – а це Перевишко! Просто прізвище інше й ім’я. Списалися з нею, вона все й розповіла

Автор

Якось увечері Катя відкрила сторінку чоловіка на фейсбуці. Несподівано. Просто переплутала закладку на комп’ютері. Хотіла закрити, але раптом побачила, що до Кості в друзі проситься якась Мері Петтерс. «Дивно, – подумала жінка, – хто б це міг бути? Може, помилилися?» Знаючи, що в друзі Костя приймає тільки тих, кого знає по життю, Катя відхилила запит. … Читати далі

Якби я знала, що все так закінчиться, то знайшла б пару вагомих аргументів ще тоді, коли чоловікові спала на думку «геніальна» ідея – запросити маму в гості

Автор

Якби я знала, що все так закінчиться, то знайшла б пару вагомих аргументів ще тоді, коли чоловікові спала на думку «геніальна» ідея – запросити маму в гості. Ми з Артемом були звичайною сім’єю. Вісім років у шлюбі. Донька нещодавно пішла до школи, і Артем натякав, що варто подумати про другу дитину, але я наполегливо вдавала, … Читати далі

— Довго не їхав ти. Чекала Олександра, щороку чекала. Ось, казала, синок приїде, онука покаже, хату на нього відпишу… Чекала-а… Заготовки кожне літо для вас готувала, на ганку сиділа, на дорогу дивилася…

Автор

Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але не сім’я. Вони майже не розмовляли, лише перекидалися фразами у справі. — На заправку треба, — сказав водій.— Давай. І в туалет якраз, — кивнула жінка, що сиділа поруч. Вона одягла чорні окуляри. — Я б поїв, і коли б …, — розвалившись ззаду, мріяв молодик. Одягнений … Читати далі

Мовчки встала і закрила клас зсередини. Обвела поглядом притихлих через її грізний вигляд дітей, і твердо сказала: — Встаньте ті, у кого хоча б раз плюнув Рома. Встали практично всі. — Ми не раз говорили, що це дуже неприємно, огидно, але він нас не слухає. Я думаю, він просто нас не розуміє. Зараз ми всі разом йому пояснимо

Автор

Цей випадок стався в школі ще в далекому 1986 році. Свідки, а це були діти восьми років, нікому нічого не розповіли, тому розголосу історія не набула. І навіть батьки, які, найімовірніше, дізналися про те, як це було, претензій до вчительки не висували. Ніхто. А дізналася я про це від самої вчительки. Її все життя терзали … Читати далі

Як я виходила заміж знову, я взагалі не пам’ятаю, все відбувалося, як уві сні. Другий чоловік, Олександр, був старший за мене на двадцять шість років. Він був компаньйоном вітчима Петра. Це тепер я зрозуміла, що неспроста я втратила першого чоловіка і дитину

Автор

Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і вибігла через інший вхід, там, де був вихід на платформи. Усе йшло за планом, у цьому місті Віра була проїздом взимку і встигла вивчити всі … Читати далі

Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи дуємо, те не їмо, це не хочемо. Курка їм жорстка, свинина – жирна

Автор

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі

Потім усі пішли на чаювання в клас. Дітлахи принесли хто що міг для загального столу. Вчителька розливала чай із великого термоса. На столі лежали цукерки, пряники, печиво. І тут Катя дістала свій фірмовий млинцевий торт. Усі ахнули: на широкій тарілці високою стопкою височіли млинці. Вони були такі апетитні, мереживні, промазані чимось солодким

Автор

Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні в змінні сірі туфельки. Жила Катя зовсім близько від школи, і виходила з дому буквально … Читати далі

Як то так, ти не дочекалася Вадима і сама сіла до вечері? Олесю, щоб це мені було останній раз, ти мене почула? Це не по-сімейному, не по-людськи. Ви сім’я, повинні разом снідати і вечеряти. Це не обговорюється, – сказала мені Ліда Семенівна таким голосом, що я ледь не заплакала. Я вже про себе в спальні проговорила, що була ну дуже голодна, бо зранку не встигла поснідати, а на роботі була “запара”

Автор

– Як то так, ти не дочекалася Вадима і сама сіла до вечері? Олесю, щоб це мені було останній раз, ти мене почула? Це не по-сімейному, не по-людськи. Ви сім’я, повинні разом снідати і вечеряти. Це не обговорюється, – сказала мені Ліда Семенівна таким голосом, що я ледь не заплакала. Я вже про себе в … Читати далі