Слова колишнього чоловіка долинали до неї немов через товщу води. Їй здавалося, що вона говорить із небіжчиком, давно і сумно оплаканим… Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і пропав без сліду. Лише один раз він надіслав звісточку, що дістався до пункту призначення, і відтоді жодного слова, жодної звістки – Рідне Слово

Автор

Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно під цим пильним поглядом, що, розплатившись на касі, вона метушливо закинула продукти до пакета і майже бігом кинулася з супермаркету. Але погляд не відпускав. Навіть коли автоматичні … Читати далі

— Ти ж сам зовсім не працюєш… — Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну швидко збігала в магазин! Удома навіть поїсти нічого

Автор

— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру.— Я на роботі була.— Адже сьогодні субота!— Так я і по суботах працюю.— Працюєш, а грошей немає. — Ти ж сам зовсім не працюєш…— Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну … Читати далі

Згодом Ігор перестав ображати Риту, все пішло своїм ладом. Вадик, який із самого початку життя з новою дружиною відчув різницю, коли приходиш додому, а в тебе порядок, смачна вечеря, і діти доглянуті, був майже задоволений. Вдячний Риті. Намагався відплатити за турботу й увагу. Одне тільки не давало йому спокою – Вадим не міг забути Ларису

Автор

Вадим зійшовся з Ритою, коли його дружина втекла з коханцем, кинувши і чоловіка, і двох маленьких дітей. Те, як Вадик любив свою дружину, Ларису, не піддавалося жодній логіці. Вони всі втрьох були знайомі з дитинства. Росли в одному дворі. І якщо Рита завжди мовчки зітхала, дивлячись на Вадика, то він точно так само зітхав за … Читати далі

Час минав. І знаєте, що я зрозуміла? Що мені так подобається, що я нічого не хочу змінювати у своєму житті. Кар’єра ладиться, гроші водяться. Захотіла – у відпустку полетіла, захотіла – в театр пішла. Ну не хочеться мені 9 місяців ходити з величезним животом, потім мучитися добу, потім кілька років жити тільки інтересами дитини, потім проблеми розгрібати зі щепленнями, навчанням, підлітковими бунтами

Автор

Я би про свій цікавий стан нікому не говорила, але приховати не вийшло: чоловік помітив і нудоту, й інші ознаки, здогадався, зрадів, а я опинилася перед дилемою. Заміжня я трохи більше 12 років. Вийшла заміж у 23 роки. Нічого в нас із чоловіком тоді не було: вчорашні студенти, щойно влаштувалися на роботу. Жити з батьками … Читати далі

Тиждень уже Лідія Михайлівна в будинку для літніх людей. Розуміє, що в доньки не було виходу. Справді, і ходити вже важко, а не те, що самій жити у своєму будинку, восьмий десяток уже пішов. Але ж не про таку старість мріяла. Хотілося останні свої роки серед рідних прожити, але кому вона тепер хвора потрібна

Автор

— Микито, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість.Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусточкою мокрі очі:— Я не знаю, що робити з мамою. Вона вже сяк-так ходить. Цієї зими просто не виживе у своєму будиночку, він і так скоро розвалиться. — І що ти пропонуєш?— Кажу ж: не знаю.— Оксано, ти, як завжди, … Читати далі

Мамо, я прийшов до тебе по підтримку,- почав нервувати Михайло. — За підтримкою? А що ж ти не питав у матері раніше, – завелася вона, – дорослий, самостійний, а оця твоя… фіфа, та Люська, хоч би яка була, у неї слово мам, з язика не злазить, їй, що не кажи в очі, все одне – божа роса, я кричу на неї, вона на мене, посваримось, сядемо чаю поп’ємо й обговоримо все. А ця твоя, що

Автор

— У вікно дивлюся, що і цього не можна? – зло відповіла літня жінка. — Та чому ж не можна, просто… у вас же тиха година мала бути. Вам відпочивати потрібно, для відновлення, – Світлана підійшла ближче, зазирнула через плече, вулиця була порожня, так зрозуміло, осінній, сірий день, мокрий і похмурий, дрібний дощ, школярі на … Читати далі

— Артем, що тут у тебе? – повз пройшов інший консультант і помітив роздратування Артема, який смикає ногою. — Знову грошей немає, а холодильник треба. Збирається дешеве брати, – відповів хлопець, понизивши голос, але Марія Іванівна все чула. — Та все в них є, у пенсіонерів цих, тільки розщедрюватися не хочуть, на той світ забрати намагаються

Автор

Пенсіонерка обирала дешевий холодильник і терпіла насмішки продавців. Але вже наступного дня кривдники поплатилися. — Таке ніхто не купує! Хіба тільки на дачу, – молодий чоловік із бейджиком «Артем» не приховував роздратування. Цокав, закочував очі, хитався на місці, підводячись навшпиньки, і скептично дивився на жінку похилого віку, яка уважно оглядала камери 2-х невисоких холодильників. — То, … Читати далі

— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас її всі бояться. Жодного разу не бачила, щоб вона комусь посміхнулася

Автор

— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас її всі бояться. Жодного разу не бачила, щоб вона комусь посміхнулася. Навіть із клієнтами завжди суворо розмовляє. Премії може позбавити за найменшу провину, проспиш або після вечірок … Читати далі

А що? Я вважаю: заміж треба виходити швидко, а то залишуся… – вона подивилася на Олександру, – а то залишуся як тітка Шура… старою дівою. — Катю, замовкни! – закричала на доньку Алла. — Та годі, не кричи на неї, має рацію Катруся: таких як я раніше старими дівами називали. А я й не ображаюся, звикла. Та й усе тепер – мені вже заміж не треба поспішати, я вже на пенсії, залишається городик тримати, та курочок

Автор

Алла машинально поставила на стіл ще одну тарілку.— Когось ще чекаєш? – помітив чоловік Олег.— Ой, зайва! – Схаменулася господиня. І щойно встигла прибрати блюдце, одразу почула дзвінок.— Ну, точно хтось прийшов, може сусідка… Алла, не знімаючи фартуха, відчинила двері й ахнула. – Шуро! Та як же це?! Ти хоч би подзвонила, ми б зустріли.Легкий … Читати далі

І ось внучка заміж виходить. Улюблена внучка. Поки молоді шлюб реєстрували, старенька дістала стару сукню бордового кольору – найкращу у своєму гардеробі. І навіть намисто на шиї застебнула. На голову пов’язала бордову хустку – під колір. І вийшла на лавочку – внучку зустрічати

Автор

Дівчина виходила заміж. Вона закінчувала музичне училище. Диригент хору. Туди приймають тільки тих, хто добре вміє співати. І за роки навчання викладачі ніби «обробляють» голоси студентів, як це роблять із дорогоцінним камінням. І ось дівчина заміж виходила. Зранку, як завжди, метушня. Потрібно було одягнутися, приготуватися. Потім викуп – театральна вистава. Так заведено. І від викупу … Читати далі