Так вийшло, що сина свого я виховувала сама, і було мені не легко, бо я все життя пропрацювала вчителькою, зарплата у мене була невисока, я постійно брала підробітки. Жили ми з моєю мамою, вона мене дуже підтримала тоді. З чоловіком… Продовжити читання →

Був час, коли в нашому селі більшість жінок поїхало на заробітки в Італію. Я вагалася, бо було страшно, адже до того за кордоном я не була жодного разу. Та й у мене двоє дітей-старшокласників підростало, потрібно було за ними дивитися…. Продовжити читання →

Днями я була у внучки на дні народження, після чого невістка на мене образилася. Все тому, що я поклала в конверт лише 400 гривень, цю суму вона вважає занадто мізерною. Та мені здається, що я все правильно зробила, спробую пояснити…. Продовжити читання →

Я не з тих заробітчанок, що поїхали в світи, аби до пенсії тягнути своїх дітей. У мене є син і донька, і я їм відразу сказала, що буду заробляти для себе, щоб на старіть щось було. І їм легше буде,… Продовжити читання →

Всіх заробітчанок, яких я зустрічала тут, в Італії, на заробітки привела одна і та ж причина – бідність. Я не можу про себе таке сказати, бо ми з чоловіком хоч і сильними багачами не були, та все ж мали свій… Продовжити читання →

Мені 56 років, ще 10 років тому в моєму житті з’явився чоловік, Василь. Він був давно розлученим, а я вдова, то ж ми вирішили зійтися, але офіційно ми не розписувалися, бо не мали такої потреби. У Василя своя двокімнатна квартира,… Продовжити читання →

У видавництві я пропрацювала майже чотири місяці, коли одна зі співробітниць, з якою ми добре спілкувалися, запросила мене на своє весілля. З її нареченим я не була знайома, але запрошення прийняла, хотілося вигуляти нове красиве плаття. Джерело Колега покликала ще пару… Продовжити читання →

Надію я зустріла в одній з лікарень. Забігла провідати давню подругу. І, як буває, серед незнайомих людей, розговорилися. Поміж бесідами про погоду, політику, високі ціни і низькі зарплати, жінки виповідали свої життєві історії. Найбільше мене вразила розповідь Надії. Можливо, вона… Продовжити читання →

У селі життя простіше, тут воно проходить на очах – не сховаєш його, як в місті, за залізними дверима на верхньому поверсі. Всі бачать і знають, хто до тебе в гості приїхав, що ти купив, що продав. Яке господарство у… Продовжити читання →

Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився… Продовжити читання →