admin

Вранці спала до десятої, каву приносили в ліжко (на перших порах із ввічливості), сама нічого не мила, не прала, не прибирала – все це чомусь лягало на плечі Наді та Ігоря. Ба більше, одного разу Надя виявила на дверцятах холодильника акуратно прикріплений розпорядок домашніх справ. Таблиця з підписами: “Понеділок – вологе прибирання”, “Середа – вікна”, “П’ятниця – холодильник”. І внизу приписка: «Відповідальні – Надія і Ігор»

Автор

Надія застигла на місці, ніби її облили крижаною водою. — Що ви зараз зробили?! – голос її здригнувся. – Ви залізли в мою сумку?! Людмила Аркадіївна повернулася, навіть не зніяковівши. На обличчі – спокій і якась поблажлива втома. — Чого ти так сполошилася? Я взяла трохи, на потреби. Все одно ж разом живемо, отже – … Читати далі

— О! – Віра розсміялася. – Це бабусин код. Бачиш, три хрестики? Значить, тісто має підходити тричі. А ці закарлючки – вона так відзначала, для якого настрою який пиріг. — Для настрою? — Ну так. Ось цей, з маком – від безсоння. Цей, із вишнею – для важливих розмов. А ось цей… – Віра запнулася, – цей вона пекла востаннє

Автор

— Не можу я більше так! – Віра жбурнула сумку на диван із такою силою, що кіт Паштет, який дрімав на подушці, підстрибнув і з обуреним нявчанням помчав на кухню. — Що сталося? – Андрій відірвався від ноутбука, де перевіряв домашку сина з геометрії. — Усе сталося! – Віра стягнула туфлі, навіть не нахиляючись – … Читати далі

— Вибач, Томо. Я й сама не знала, що так усе вийде. Скрутило ось раптово, думала, що все, прийшла стара з косою. Ну нічого, все обійшлося слава Богу. Зараз полежу трохи, та випишуть. Ніколи мені тут відпочивати, бабуся вдома. Як Вітя з нею впорається? Вона ж шкідлива стала, просто немає сил

Автор

— Ну подруго, і налякала ж ти нас усіх! Що це ти надумала, Олено? Чого терпіла стільки часу? А якби не встигли тебе довезти? Олена, яка була ще дуже слабка після перенесеної операції, лежала на ліжку бліда, з синюватими губами і ледве посміхалася. — Вибач, Томо. Я й сама не знала, що так усе вийде. … Читати далі

– Сину, а що інших немає? Чому саме вона? Що в ній гарного? Непоказна, худенька, маленька. Ось в наш час чоловікам подобалися зовсім інші дівчата! І взагалі, не пара вона тобі

Автор

– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли та де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за такі новини? Вадим не казав, що збирається одружитися з нею. – Здрастуйте, Яна. Сьогодні о 18 годині в мене вдома, чекаю. “Цікаво, про що вона … Читати далі

Через деякий час, коли Наталя готувала святкову вечерю, прийшов чоловік із шикарним букетом червоних троянд

Автор

Наталя повернулася з роботи трохи раніше, ніж звичайно, строга начальниця відпустила її з нагоди Дня Народження – 45! А вже завтра іменинниця разом із чоловіком вирушать на море. Увійшовши до своєї кімнати, Наталя знайшла на ліжку ляльку, стару ляльку, про яку вона мріяла, коли була маленькою дівчинкою. Але, на жаль, її мрії тоді не судилося … Читати далі

– Ось наша кімната. Ось ванна кімната. В ту кімнату заходити не будемо, там живе моя колишня, ви щойно з нею познайомилися, і мій син. А ось і він! Дмитрик, привітайся з тіткою Лілею

Автор

Віра з сином вечеряла, коли відкрилися вхідні двері. У коридорі почулася метушня і голос колишнього чоловіка: – Проходь, не соромся. Почувайся як удома, – говорив комусь чоловік. Віра вискочила в коридор. Там знімала чобітки якась рудоволоса дівчина. – Це що таке? Олег, ти що робиш? Приводити своїх жінок у будинок, де живе твоя дитина, це … Читати далі

– Ти мою думку знаєш! – гукнула їй вслід мама. – Вийшла заміж – живи з чоловіком! Добре, що батька немає вдома, він ще нічого про твої витівки не знає

Автор

– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля. – В сенсі поживеш? А як же Вадим? Вадим – це чоловік Олі та, відповідно, зять Олени Борисівни. – Я від нього пішла. Не можу більше! – Що означає не можеш? Він – твій чоловік! – Ще той … Читати далі

– Бабо, ти що там возишся? Тебе не дочекаєшся! – десятирічний Дмитрик робив серйозне обличчя, повторюючи за матір’ю в такі моменти

Автор

– Бабо! Накривай на стіл, голодний я! – Закричав командним голосом Дмитрик, ледве забігши у двір. Він чув як батько, повертаючись додому, просив вечерю у баби. За ним і повторював. – Вже стоїть все Дмитрик, давно тебе чекає, все вже готово, – баба Зіна витирала руки об фартух, кваплячись обслужити онука. Зінаїда Олексіївна вже сім … Читати далі

Я зовсім не засмутилася, а навпаки, зраділа, що хоча б в ці вихідні я не буду нянькою. Ой, як я помилилася. Ми сиділи, відзначали, було весело. Пролунав дзвінок у двері, чоловік пішов відкривати. Повернувся він з винуватим виглядом

Автор

Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні. Свекруха не просто приходила до нас сама, а й брала з собою свою дочку з її дітьми, від чого я, м’яко кажучи, була не в захваті. Сімейні візити мами чоловіка до нас виглядали так: чоловік … Читати далі

— Я ось із сусідкою говорила, так їм у магазин прибиральниця потрібна, десять тисяч платять, а роботи там, тьху. — Ви що, Ніно Михайлівно? Вам грошей не вистачає? Владик же дає начебто, і Вітя теж… — Та вже, мені вистачає, слава Богу синів гідних виростила, та ось тільки добрі занадто. Тому й сидять у них на шиї, всякі… — Ну гаразд, мені бігти треба, одужуйте

Автор

Таня не працює, від слова зовсім. Не встає о п’ятій годині ранку, щоб напекти на сніданок оладків, зробити омлет, нафарбуватися і за повного параду розбудити чоловіка і дітей. Ні, вона, звісно, годує їх вранці, навіть, можливо, й омлетом, але робить вона це в домашньому костюмі, впіжамі, і з дулькою на голові. Владислав, бере сина Данила … Читати далі