Їсти нічого, а їй, бачте, дитину залишити захотілося. Нам зайвий рот у родині не потрібен

– Лідко, а чи правду баби кажуть, що Настя Морозенко від твого Льошки дитину чекає? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Лідка проходила повз її будинок. — А я пліток не збираю і нічого такого не чула, — спокійно відповіла Лідка і пішла далі. Але ця розмова застрягла в голові. Сім’ю Морозенків особисто не знала, … Читати далі

Олег одружився з Надією на зло своїй коханій. Хотів їй довести, що не страждає від того, що вона його покинула

Олег одружився з Надією на зло своїй коханій. Хотів їй довести, що не страждає від того, що вона його покинула. Вони з Марією зустрічалися майже два роки. Олег любив її так, що зносило дах: був готовий носити на руках і подолати всі перешкоди заради Машки. Вважав, що справа йде до весілля. Щоправда, йому не дуже … Читати далі

Коли Віра приїхала додому, то сподівалася, що її чекають. Свого кутка вона не мала, бо в свій час сини переконали її продати їхню хату, щоб мати стартовий капітал, обіцяли, що маму не залишать, як та надумає додому повертатися. Першим її зустрів молодший син Микола. – Мамо, ну ти ж розумієш… Ми з Наталкою вдвох, ще діти, та й теща з нами живе. Ти б краще до Богдана йшла, у нього ж будинок більший. Богдан зустрів її біля хвіртки, без особливого ентузіазму. Його дружина Олена з холодною посмішкою сказала: – Та ми, звісно, не проти. Але в нас троє дітей, роботи багато. Якось пристосуємось

Вірі було шістдесят шість, коли вона вирішила повертатися додому з Італії. Дорога була довгою, але в голові крутилися приємні думки: як вона нарешті виспиться у своїй постелі, як знову піде босоніж по росі в рідному селі, як візьме внуків за руки і поведе їх до ставка – туди, де вони колись разом купалися. Вона прожила … Читати далі

От я думаю, чому мені не щастить? Бо у когось усе, а в мене – нічого. Але ж я теж маю право! Чому мені не дісталось хоч шматка від татової хати? – нарікав брат Петро. – Бо ти тоді сам відмовився, – м’яко нагадувала Галина. – Бо ви мене не підтримали як слід! – відповідав сердито. І от тоді в Галині щось надломилося. Вперше за все життя вона не посміхнулась, не погодилась, не запропонувала допомогу. – Ви пам’ятаєте, скільки разів я вас підтримувала? – Ну… Та ти ж сама… – Отож. Сама. Бо хотіла. А тепер – не хочу. Бо в мене більше нема сил

– У мене є Галина, вона мене не залишить у скруті, – не раз казала Марія про свою сестру. І не тільки казала, а була впевнена, що саме так і буде. Її сестра Галина – жінка добра, щира, завжди з відкритим серцем і щедрою душею. Її чоловік Степан – тихий, працьовитий, з яким вони виховали … Читати далі

– Ти повинна сказати, що сама дозволила Карині взяти машину! – вимагала свекруха. – Ви за кого мене приймаєте? Невже я дозволила б взяти свою машину людині, у якої навіть водійського посвідчення немає? – обурилася Лариса

Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Йому треба було бути на роботі до дев’ятої, а у Лариси сьогодні було нічне чергування, і вона на ранок записалася в салон – давно настав час постригтися. Вони підійшли до паркування. Олексій відчинив свою машину і, помахавши дружині, сів на місце водія. А Лариса, оглянувши стоянку, своєї Тойоти … Читати далі

– Не чекав я такого від тебе, мамо! Хоч і мамою тебе тепер язик не повертається назвати! Завжди вважав, що моя мати – доброчесна жінка! – А ти? Цей будинок батько будував, кожен цвях своїми руками. А ти значить, мужиків тут вітаєш? – Образився син

– Мамо, Вадим так і не дзвонив тобі? – Запитувала жінка років сорока у матері. …Марина зайшла відвідати матір. Жили вони в одному селищі, але так сталося, що частіше дзвонили. У гості один до одного ходили рідко. Марина не хвилювалася за матір. Тепер поряд із нею був чоловік. З того часу, як батька не стало, … Читати далі

– Шкода його. Часто сидів тут. Люди викидали квитки, а він за ними бігав – думав, їжу кидають. Так і звик

Катя розгублено тупцювала біля автобусної зупинки, переступаючи з ноги на ногу. Грошей на проїзд вона не мала, і вона не знала, як звернутися до дорослих з проханням. Збентеження мучило. Люди йшли повз, сідали в транспорт, що під’їхав, виходили з нього, не помічаючи розгубленої школярки з рюкзаком. Дівчинка присіла на лаву під навісом і засумувала. Таке … Читати далі

Після роботи Тетяна зайшла в банк, зняла зарплату, поклала гаманець у сумочку і попрямувала до взуттєвого магазину. Поки добиралася, думками вже бачила, як увечері вручить пакунок синові, як він зрадіє і скаже: “Мамо, вони круті!” Але не судилося. Коли Тетяна дістала гаманець біля каси, його вже не було. Сумка була відкрита – невідомо, коли саме його витягли. Вона ніби скам’яніла. В очах потемніло. Розгублено сказала продавчині: – Вибачте… Я… Я, мабуть, залишила гаманець в офісі… Вийшла на вулицю. Серце билося так голосно, що здавалося, його чує весь квартал. В голові стукало одне: “Що сказати синові? Як жити до наступної зарплати?”

Олено, доню, як ви там? Чому не телефонуєш? – подзвонила Надія доньці в Німеччину. – Ой, мамо. Вибач, стільки справ, стільки всього. Тут так важко, стільки паперів, навчання. Я ледве сама справляюся. – А як же я? – несміливо запитала Надія. – Ти ж казала, забереш до себе і мене. – Мамо! Ну що ти таке говориш? Я тебе люблю. Але куди я тебе тут заберу? Ми ж тут самі ще не звикли і не справляємося. Я ледве дітей сама тягну. Тут такі ціни на житло, такі вимоги до пенсіонерів. Ти ж розумієш, мені й так дуже важко одній. Я тебе не потягну і мову їх ти вже не вивчиш тут

Лише зараз Надія зрозуміла, що останнім часом вона не могла знайти спокою в душі, було там дуже важко. Вітер вив на вулиці, а листя танцювало свій останній осінній танець, коли вона почала писати Дмитрові. Це була не просто повідомлення в телефоні, це була надія, надія на те, що її слова дійдуть до нього, що синові, … Читати далі

Його злить її біла шерсть на його ділових костюмах, шкрябання по лотку. І навіть те, що я її гладжу. Вимагав вибирати або він, або кішка. Я вибрала його…

Кішку в під’їзді Ольга помітила одразу. Її важко було не помітити – вона була білою… Нещасна тварина тулилася до стін, батареї, злякано напружувалася, коли дівчина намагалася її погладити. Кішка була така кругленька, чиста, з такими наївними очима, що в Ольги не залишилося жодних сумнівів – кішка 100% домашня. Але як би вона не хотіла, кішку … Читати далі