Завжди довіряйте Господу, Його план завжди кращий, ніж твій. Все що робиться, все на краще!

Я: Господи, я можу задати Тобі питання? Я: Чому Ти дозволив, щоб так багато всього сталося зі мною сьогодні?Бог: Що ти маєш на увазі?Я: Ну, я прокинувся пізно.Бог: Так.Я: Ніяк не міг завести свою машину.Бог: Добре.Я: На обіді мені зробили не той бутерброд і мені довелося чекати.Бог: Хммм…Я: По дорозі додому, як тільки я хотів … Читати далі

Мам, у мене хороша новина. -Таак? І яка ж. – Я одружуюсь. – Що? – Одружуюсь. – Ні. – Що значить ні. – Так мам, я дорослий, і можу сам вирішувати своє життя. – Ну-ну, йди батькові про це скажи. Анастасія Ігорівна сиділа в холі свого заміського будинку і не могла повірити у сказане сином

Мам, у мене хороша новина -Таак? І яка ж… – Я одружуюсь – Що? – Одружуюсь – Ні – Що значить ні – А що значить одружуся, здурів чи що… – Мамо! Я повнолітня, доросла людина – Точно? – Так! І давно? Ааа, точно, три місяці тому, точно – точно … – Так мам, я … Читати далі

Денис поїхав до своєї бабусі Віри. Тільки вийшов з вагону – і відразу повні кросівки снігу. До бабусі Віри він прийшов з закоцюблими ногами, вона коли глянула у що він взутий, взялася обома долоньками за щоки і похитала головою.

Зазвичай до бабусі в село, раз на місяць їздили батьки на машині, щоб відвезти продукти, все необхідне і просто провідати. Але незадовго до чергової поїздки батько підвернув ногу і на сімейній раді було вирішено, що все потрібне відвезе бабусі Денис на електричці – Та ви очманіли, з таким вантажем до бабусі від станції по холоду … Читати далі

Віра сиділа на кухні і вечеряла. У свої 39 років вона все ще була одна. Всі подруги Віри, стабільно скаржилися на чоловіків і неслухняних дітей, примовляючи: – Віро, одна ти у нас щаслива

Віра сиділа на кухні і вечеряла. «Завтра на роботу, – думала вона, – п’ятниця, слава Богу, тиждень пройшов!» Вона прибрала посуд і пішла готуватися до сну. Лежачи в ліжку, вона згадувала своє дитинство і юність. У свої тридцять дев’ять років вона все ще була одна. Все думала, що спочатку треба стати незалежною і забезпечити себе, … Читати далі

Живіт виросте, нікому ти не будеш потрібна. — Настя їхала додому з думкою якнайшвидше прилягти й відпочити. Але чоловік навіть не пустив її на поріг, бо вибрав іншу.

 Йди. Ти мені більше не потрібна. Я одружуюся з Катею, адже у нас буде дитина, — сказав Євген, коли Анастасія повернулася додому раніше, ніж планувала. Її начальниця відпустила з роботи раніше, бо помітила, що Настя виглядає блідою і виснаженою Настя, думаючи лише про відпочинок, вдома виявила чужу жінку в обіймах свого чоловіка.Слова Євгена стали справжнім … Читати далі

До матері трьох дітей сів у таксі чоловік, який виглядає як її загиблий чоловік.

Інна важко зітхнула, знову переглядаючи газету. Жодної вакансії, яка могла б підійти для підробітку. Та й узагалі, вона вже давно задумувалася змінити роботу. Постійні зміни змушували залишати дітей одних на цілі дні, а зарплати ледве вистачало на найнеобхідніше У двері подзвонили. Денис поспішив відчинити, а Інна пішла за ним. Час був уже восьма вечора — … Читати далі

Михайло, молодший син Ніни, одружився. Не сказати, що Ніна рада була, але перечити не стала. – Ніно Олександрівно, – якось сказала дружина Михайла. – Не дав мені Бог батьків, ви не проти якщо мамою називати вас буду

 Ніно Олександрівно, у вас все в порядку? – Аня дивилася на колегу по роботі і одночасно близьку подругу з тривогою Ніна Олександрівна, а за стінами заводу Ніна, завжди позитивна і життєрадісна, сьогодні була сама не своя. Погляд в нікуди, неуважність і якась відчуженість від усіх і від всього. – Аню, краще не питай! – відповіла … Читати далі

— Оксано, я не знаю, як було прийнято у вас вдома, але тут правила такі: обслуговувати тебе ніхто не буде

— Аллочка, ти ж одна живеш? Ну виручай, будь ласка. У тебе ж у самої дочка, повинна розуміти, як це — в чуже місто рідну донечку відпускати і місяцями не бачити. Аллочка розуміла. Напевно, тому й погодилася прихистити на час сесії племінницю-заочницю. Двоюрідну племінницю, якщо бути точнішою. Спочатку прохання здалося їй дивним, адже всі навчальні … Читати далі

— Та бліда вся, худа, руда й у веснянках. Не зрозумію, що мій Валерка в ній знайшов, каже, що Анька його — як модель струнка. А по мені й дивитися ні на що, не дай Бог онуки на неї будуть схожі

— Ну я не можу з неї, Тома, наче нормальна, а корчить із себе невідомо що! Я їй запропонувала біле Маринчине плаття весільне, племінниці моєї, так вона ні в яку. Мені, каже, чужа доля не потрібна, нехай хто хоче — той у прокаті бере або в рідні, а я, каже, собі вже молочне плаття в … Читати далі

Марія приготувала вечерю, накрила стіл. Дістала з шафи сукню, яка колись так подобалася Олегу. Вона справді чекала цього вечора. Їй здавалося: це шанс поговорити, повернути тепло. Він прийшов пізно. – Пробач, затримався. Знову ці наради. – Ти… ти хоч пам’ятаєш, який сьогодні день? – ледь чутно запитала вона. – Що саме? – і в його очах промайнуло розгублення. Марія сіла за стіл і мовчала. Не плакала – просто більше не хотіла говорити. А він вийняв із сумки коробочку

Марія прокидалась раніше за всіх. Не тому, що любила ранок – просто знала: інакше все завалиться. О шостій вона вже була на кухні. Кава – як звичка. Тостер – як дзвінок у школу. Запакований ланчбокс для сина – мов щоденний обов’язок, без зайвих емоцій. Каша, канапки, наплічник, спортивна форма. І ще обов’язково – бутерброд із … Читати далі