Ніхто з гостей на весіллі не здогадувався, що наречений і наречена ледь знають один одного. Усе пройшло, як за найкращим сценарієм. Вже гості розходились по домівках. Світлана допомагала збирати зі столів. – Дякую тобі, дитинко, – ніжно обняла її новоспечена свекруха. – Відпочиньте, а потім ми відвеземо вас із синочком додому. А розлучитесь у будь-який зручний для тебе час
Світлана вже й не думала, що коли-небудь вона ще стане щасливою. Тепер усе її щастя, весь її світ – це її синочок. А чоловіки, видно, не для неї. На дворі ще стояли дощові калюжі після нічної грози. Сергійко лиш визирнув у вікно, й одразу ж побіг у двір. Хлопчик любив безтурботно пострибати у калюжах, тож … Читати далі