— Дай-но сюди. Борис швидко, майже недбало підійшов до неї й висмикнув шампур із її пальців. Саме висмикнув, а не попросив. Зробив це з коротким смішком, ніби виконав вдалий фокус. — А ти не заслужила! Він засміявся. Наташа з Олегом теж засміялися — трохи згодом, як сміються люди, які хочуть показати, що розуміють жарт. Хоча насправді вони просто намагаються заповнити незручну паузу. Галина стояла з порожніми руками…
— А ти цього не заслужила! — чоловік, сміючись, відібрав у мене шашлик… …Галина тримала шампур у руці, дивилася, як сік капає на вугілля, і думала про те, що запах смаженого м’яса на свіжому повітрі завжди здавався їй символом свята. Дитинства. Чогось простого й гарного. Але зараз, дивлячись на чоловіка крізь мерехтливе марево над мангалом, … Читати далі