16 Червня, 2024
Цього літа я приїхала з Польщі, де 10 років була на заробітках. Коли моя донька дізналася, що я хочу розпuсатися вuставuла мене за gвері

Цього літа я приїхала з Польщі, де 10 років була на заробітках. Коли моя донька дізналася, що я хочу розпuсатися вuставuла мене за gвері

Я працювала в Польщі майже років 10 років. І зараз, коли повернулася в Україну, то рідна донька навіть на поріг квартири не хоче пустити. А все через мого нареченого.

Я працювала вчителькою математики в школі. Самі розумієте, яка там зарплата. Так що ми не жили, а виживали в невеликій двокімнатній квартирі. Купували старі меблі на барахолках. Я спала на звичайній, скрипучій розкладайці, а донька тіснилася на одномісному ліжечку, яке нам дісталося від бабусі. 

Звісно, я шукала підробіток працювала репетитором, але результатів майже не було.

А коли доньці виповнилося 14 років, то моя сусідка звернулася до мене з одною пропозицією:

– Я їду до своєї свекрухи у Польщу, місто Гданськ, десь через місяць. Вона якраз шукає жінок на одну фабрику. Там треба фасувати м’ясо та рибу, на складі робота. Не хочеш зі мною поїхати? Я документи зроблю, а ти за місяць легко мову вивчиш.

Я довго не вагалася – донька вже самостійна, доросла, тим паче, вона після 9 класу вступила у коледж туризму на державну форму. Робота в Польщі була моїм рятівним кругом. І якщо щось трапиться – то за нею можуть наглянути мої батьки. Вони живуть за 30 кілометрів від міста, то не так далеко.

А потім познайомилася з Орестом – виявляється, він зі Львова, працював у нас вантажником та водієм. То він мені каву принесе, то з заводу додому підкине, то на вихідні запросить та проведе екскурсію містом. Так я знову закохалася у чоловіка, яка мала школярка. 

Ми почали жити разом, орендували однокімнатну квартиру. Орест розлучений, дітей не має. Але так сильно хотів познайомитися з моєю Софійкою. Бувало, що він сам купить їй улюблені солодощі, сумочку брендову, а на день народження взагалі надіслав новесенький айфон! Однак, я дуже боялася що наше знайомство закінчиться скандалом. 

А що про мене подумає донька? 

Що я, напевно, несповна розуму, раз вирішила в сорок з гаком вийти заміж. Так ми з Орестом майже 10 років прожили в Польщі. Звісно, ми приїздили в Україну до своїх родин, але я не хотіла поки, аби він знайомився з Софійкою. 

Але тут донка заявляє “мамо буде весілля”. Тоді я зрозуміла, що вже треба їм познайомитися. Ми купили солодощі, гарний одяг, ще й відклали гроші Софійці на весілля. Вона виходила заміж за нашого сусіда, Петрика. Він дуже хороший хлопець. Вони вже дорослі люди. Петро допоміг зробити Софійці ремонт у нашій квартирі. У них хороші роботи, мають машину, багато подорожують світом. Ну, ви зрозуміли, люди готові до подружнього життя. 

Однак, наше знайомство закінчилося великим скандалом. 

– Донечко, але я ж тобі казала, що ми…

– Мамо, я думала, що ти не серйозно. Ще скажи, що у мене сестра чи брат буде. Взагалі у тій Польщі мізки втратила?!

Так ми дуже посварилися, що донька при свасі виставила нас за двері. Ми поїхали до батьків Ореста. Вони нас дуже тепло та гостинно прийняли. 

Я не знаю, як мені бути далі…

Адже моя сваха, пані Олена, казала, що Софія взагалі мене бачити не хоче. Будь-яка тема щодо мене та Ореста закінчується сваркою. Вже знаю, що назначили дату весілля, скоро буде розписка. Але мене не запросили.

Найбільше мене болить за Ореста – він так хотів познайомитися з Софійкою, вже називав її “доня”. А вона ось так підло та нахабно з ним обійшлася. Він їй стільки дарунків надсилав, а вона виставила його за двері. 

Раз до мене дзвонив Петро. Сказав, що Софія проти нашого шлюбу. І що я можу прийти на весілля сама, без того “пройдисвіта-альфонса”. 

Кого варто обрати – чоловіка чи доньку? Що б Ви зробили на місці нашої читачки? 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *