25 Червня, 2024
Хто ж знав, що батьки так довго брехатимуть мені

Хто ж знав, що батьки так довго брехатимуть мені

Коли мені виповнилось 17 років батьки ощасливили мене новиною:

– Ми купили для тебе квартиру! Коли вийдеш заміж переїдете з чоловіком туди. Не хочемо, щоб ви на оренду витрачали, краще вкласти у ремонт і кращі мебл

Я дуже зраділа, адже кращого й не придумати. А поки я навчалась, то у тій квартирі жили квартиранти. Батьки постійно повторювали, що квартира буде моєю, що вони хочуть мені тільки кращого. 

От і настав цей довгоочікуваний момент – весілля. Ми з коханим були в передчутті, що нам от-от вручать ключі від квартири і ми почнемо облаштовувати наше гніздечко. Так і було, я стрибала від щастя. Та було одне “але”.

Документи досі оформлені на тата. Коли про це почув чоловік його інтонація різко змінилася. 

– Я не хочу вкладати свої гроші в ремонт навіть не твоєї хати! Я не відчуваю себе господарем! Йди й говори з батьками. Вони обіцяли тобі квартиру, то нехай виконують своє бажання до кінця!

Я так і зробила. Пішла якось до тата, купила торт, сіла просити про оформлення, на що він різко мені відповів:

– Доню, куди поспішати? Квартира все одно дістанеться тобі! Нащо вам ті тяганини з паперами. Живіть собі.

– Але Ігор не хоче вкладати свої гроші у ремонт! А я сама його не потягну!

– Твій Ігор ще може по-різному себе проявити! Тому не поспішай з квартирою! 

Ця ситуація заплутала мене ще більше. Але Ігоря це не влаштовує. Він наполягає на своєму. Або пропонує накопичувати на власне житло і ні від кого не залежати, а жити на орендованій.

А мені ні до чого зараз застрягати у космічному кредиті, я і так маю де жити. Не хочеться потім до старості економити на всьому, щоб виплатити іпотеку. Зараз зі зарплатами дуже непросто і навіть відкласти дуже не вдається, що вже казати про купівлю нерухомості.

Дійшло до того, що чоловік пересварився з моїми батьками, а я наче між двох вогнів. Тепер вони не розмовляють, а я не розумію як це все вирішити мирно.

– Вони тебе налаштовують! – постійно твердить чоловік.

– Ти його не слухай! – повторює батько.

Що ви про це думаєте, як знайти вирішення, коли стосунки натягнулися як струни й от-от порвуться?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *