24 Липня, 2024
Не можу повірuтu…Він був дуже скромнuй. Дуже… Він одuн з тuх Тuтанів, хто трuмав Бахмут та Соледар…

Не можу повірuтu…Він був дуже скромнuй. Дуже… Він одuн з тuх Тuтанів, хто трuмав Бахмут та Соледар…

Він був дуже скромний. Дуже. Великим масивним ведмедем. На Херсонщині ми здружилися. Часто кавували і чаювали.

Старий, якщо був на місці, готував неймовірно смачно і Малиш час від часу заскакував до нас в посадку. Він поміг мені вирити пристойний окоп. Дорити. Аби було вище пояса. Виявилося він вміє жартувати і сміятися. А його обійми були дуже моцними. Вельми схуд на Давидовому і я постійно говорила аби жер. Бо жерти наше усьо.

Останні наші обнімашки і я пообіцяла, що зі Львова привезу йому справжнього чорного шоколаду. Я без поняття чи любив він шоколад. Однак він видав таку посмішку, наче я пообіцяла йому надбавку до зп ще в 100.000.

Малиш на Щиті.

Він один з тих Титанів, хто тримав Бахмут та Соледар. І він мав вибір. Міг сидіти в таборі як і я. Однак він поїхав на позиції. І пішов на Щит. Героєм. До кінця стояв.

Честь тобі Кирил.

Дякую, що знала тебе і за твої моцні обійми.

Ірина Коваленко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *