Біль…
Тьотя Свєта.
Тьотя Свєта з сьомого поверху часто вішала прання. Простирадла і рушники, доріжки і пледи. Все висіло рівненькими рядочками. Вітер іноді дражнився з тьоті Свєти, відривав рушник чи простирадло і підкидав на мої мотузки.
Якось я пішла занести їй щось із знайденого. «Я вам подарунки принесла!» – кричу ще в коридорі. «Заходь!» – сміється тьотя Свєта. І вже, коли я опинились в її кухні, додає: «А в мене сьогодні день народження!».
Ми пили вино, закушували шарлоткою і розмовляли про все на світі. «Якби Інна вийшла заміж, я б поїхала жити в село, в мене там і хатка є, і вишні, і город», – бідкалась тьотя Свєта.
Тьотя Свєта загинула 28.04.2023 року. Її дочка Інна – теж.
Сусідах.
«Мама, я в сусідах!» – якось смішно перекрутив слово мій син. З тих пір ми так жартома один одного й називали «сусідах».
«Сусідах, в кого сьогодні вечеряємо – у нас чи у вас?»- перегукувались ми з Лєною через завжди відчинені двері наших квартир.
Лєна і Андрій мешкали якраз навпроти нас. За майже десять років, що ми прожили в тому будинку, сусіди стали нам рідними. Ні одна подія: чи свято, чи біда не проходили без сусідів. Мої діти і сусідський онука Максим росли разом. Максим любив до нас ходити снідати. А мої хлопці – до сусідів вечеряти. А ми, дорослі, казали, що наші дітки нігде не пропадуть.
Одного разу, коли мій Назарик ще був маленький, я вирішила пояснити йому, що краще казати «тато», а не «папа». Увечері вирішила похвалитись чоловіку:
– Ану, Назарику, скажи, як звати твого папу?
– Руслан! – впевнено відповідає малий.
– А тата?
– Тата? – задумався синок. – Татко у нас Андрій! – випалює.
Отак ми на сусіда й кажемо тепер «наш татко Андрій».
На свята татко Андрій брав до рук гітару, я іноді – баян, і наші співи чули всі навколишні будинки. Мої хлопчики дуже любили Світланку – дочку сусідів. Бо коли вона приходила, з неї миттєво висипалась гора солодощів і подарунків.
Коли ми переїхали, Світлана і Ярослав (чоловік) поселились в тій же квартирі, що орендували ми, щоб бути близько до батьків.
Отак ми й приходили в гості до них. Я по-хазяйськи розставляла тарілки, Андрій і Лєна заносили голубці та рибу, Світланка хвацько усіма керувала! І двері відчинялись навстіж, як раніше, і діти бігали туди-сюди…
Світлана і Ярослав загинули 28.04.2023 року. В квартирі, де народились мої діти, де майже десять років жило щастя…
Максим дивом лишився живий. Ночував у дідуся й бабусі.
Вічна пам’ять вам, мої дорогі сусіди. Усім, хто лишився життя в той страшний ранок.
Сил і здоров’я тим, хто це пережив.
Перемоги нашій Україні!
На фото наші сусіди Лєна та Андрій, я з чоловіком та дітьми і Світланка.
![На зображенні може бути: 5 людей](https://scontent.fkbp1-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/344923658_902585707504859_774625067809135239_n.jpg?_nc_cat=106&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=WxSuYsQmwsEAX-8fCOj&_nc_oc=AQkFNTjdFArwBmfI2xE21TXsogY9-X_55mlTaqKqzZsMiRXY2b1Vs3sFKMRpxTrhY60&_nc_ht=scontent.fkbp1-1.fna&oh=00_AfDHMtLy-0QYnCB-wzi7s4ruM_m-mzK9UeFshfw612fnog&oe=645866FB)
![Немає опису світлини.](https://scontent.fkbp1-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/343953056_727723182420323_5404043054862791799_n.jpg?stp=cp6_dst-jpg&_nc_cat=102&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=O5pRV04Nw3gAX8h9Ihr&_nc_ht=scontent.fkbp1-1.fna&oh=00_AfAlht7fJz6qf7ARbiaICXSj-r_ZsnhPAH76G5TLOWgvsA&oe=64577533)