Кухня гула від криків. Навіть лампа під стелею блимала, ніби підігруючи сварці. На столі – недоїдений суп, поруч – розкритий ноутбук із сайтом банку. Ліза стояла біля вікна, схрестивши руки, її обличчя палало. – Ви серйозно? – голос Лізи тремтів. – Ви мене для цього звали? Щоб я вам іпотеку взяла, а ви мене до […]
Ти в паспорт дивилася, на коли тобі вже заміж виходити? Ні, сестричко, я тебе не картаю, просто не хочу щоб ти прийняла рішення, про яке сама ж і будеш шкодувати, – Марта робила вигляд, що дбає про сестру, хоча насправді причина її невдоволення крилася в іншому. Марта, яка за роки вже звикла до допомоги сестри, не могла змиритися з тим, що зараз та поїде влаштовувати своє життя і залишить усе й усіх напризволяще
– Ти в паспорт дивилася, на коли тобі вже заміж виходити? Ні, сестричко, я тебе не картаю, просто не хочу щоб ти прийняла рішення, про яке сама ж і будеш шкодувати, – Марта робила вигляд, що дбає про сестру, хоча насправді причина її невдоволення крилася в іншому. Марта, яка за роки вже звикла до допомоги […]
Вибач, Олено, але я ніколи не зможу йому повірити
Я їхала з медичного центру, сповнена радості. Щойно спеціалісти підтвердили: я при надії! Сім років ми з Тарасом мріяли про дитину, витримували невдачі, але я не втрачала віри. І ось — диво сталося. Я уявляла, як розповім Тарасу, як ми обиратимемо візочок і плануватимемо прогулянки. Але раптом задзвонив телефон. — Олено, у мене термінове відрядження, […]
– Ви маєте увійти в його становище. Вам відомо, що його господині не стало, а йому ні. У його розумінні ви його з дому вкрали без господині та насильно утримуєте. Тим більше, що дідусь теж засмучується
Захворіла теща, через тиждень її не стало. Забрали тестя до себе, добре місце є. У тещі був пес, просто чорна кудлата дворняга. Забрали і його собі на горе. Все гризе, дітей прикушує, на мене огризається, гадить. Викликав кінологів, грошей давав не мало аби навчили, як з ним поводитися, все безглуздо… Кажуть, простіше приспати… Тесть вирішив, […]
– Та заберіть його куди хочете, та робіть із ним що хочете, хоч приспіть, задовбав він мене!
Як то раз, бувши на зміні, я випадково почув телефону розмову мого колеги. Він відчайдушно намагався щось віддати, супроводжуючи криками: – Та заберіть його куди хочете, та робіть із ним що хочете, хоч приспіть, задовбав він мене! Мені стало цікаво, що так жваво віддають. Після цього відповідного питання мені відповіли, що він віддає собаку, точніше […]
— Що це таке? — в його голосі звучало щире обурення. — До мене прийшов штраф. З Рівного! Я ж у відрядженні був! Хто їздив на машині? Марина відірвалася від кухонної стійки, де поралася з посудом, і здивовано подивилася на чоловіка. — Ти серйозно? — вона фиркнула. — Ти ж знаєш, я навіть водити не вмію. Як я могла кудись поїхати?
Андрій увірвався в квартиру, кинувши двері і, не знімаючи куртки, швидким кроком попрямував до дружини. — Що це таке? — в його голосі звучало щире обурення. — До мене прийшов штраф. З Рівного! Я ж у відрядженні був! Хто їздив на машині? Марина відірвалася від кухонної стійки, де поралася з посудом, і здивовано подивилася на […]
— Ти спеціально це зробила? — прошипіла Марі так, щоб ніхто не чув, коли вітання стихли. — У якому сенсі? — здивувалася Олена. — Вмовила Макса одружитися з тобою і оголосити про це в день мого знайомства з батьками Слави. — Ми взагалі про це не думали, — здивовано відповіла Олена. — Це стосується тільки нас з Максом і його батьків… — Так я тобі і повірила.
— Ти спеціально це зробила?! — закричала дружина Слави. — Заздриш, що я перша народила! Але у мене дочка, а ти, значить, спадкоємця народжуватимеш?! Все розрахувала, гадина! Олена остовпіла. — Марі, заспокойся! Що ти кажеш? — першою відреагувала свекруха Олени. Всі присутні замовкли, і тільки Слава щось бурмотів, намагаючись вгамувати дружину… …Олена вчилася у другому […]
– Що ви, я з вас жодної гривні не візьму! Ви собаку утримуватимете, ми годуватимемо. А вам дякую, що прихистили його, – жінка погладила Пірата по голові й почухала за вухом. – Якби не ви, на вулиці б опинився.
– Чесно! Набридла вже ця твоя тітка, гірше за парену редьку. Що ти її пускаєш, та ще й годуєш? Довго вона у нас вештатиметься? Костянтин вийшов із кімнати, коли Лариса Андріївна вже пішла. Сидів до останнього, вдавав, що дуже зайнятий. Марина глянула на чоловіка, примружившись, і покликала на кухню. – Ходімо, голодняк, погодую. Що тобі […]
Дванадцять років Зіна була рибкою, зайчиком та кицею. А тут як то несподівано для себе вона дізналася, що схожа на квочку, не слідкує за модою, а ще прісна, сільська та немолода. А Зіні лише 32. Все це їй сказав Аркадій дістаючи із шафи свої сорочки
Дванадцять років Зіна була рибкою, зайчиком та кицею. А тут як то несподівано для себе вона дізналася, що схожа на квочку, не слідкує за модою, а ще прісна, сільська та немолода. А Зіні лише 32. Все це їй сказав Аркадій дістаючи із шафи свої сорочки. — Нема в тобі, Зінко, родзинки, — сказав він на […]
Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував Ігор, розкладаючи на столі рахунки з банку. – П’ятдесят років, як не як! Треба як слід відзначити. Марина зітхнула. Вона була не з тих, хто любить гучні гулянки, але розуміла – чоловіку це потрібно. За роки шлюбу вона звикла до його характеру: щедрий, компанійський, але трохи легковажний. Іноді здавалося, що він досі хлопчисько, якого треба постійно стримувати. Свято вдалося на славу, але після нього чоловік змінився
– Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував Ігор, розкладаючи на столі рахунки з банку. – П’ятдесят років, як не як! Треба як слід відзначити. Марина зітхнула. Вона була не з тих, хто любить гучні гулянки, але розуміла – чоловіку це потрібно. За роки шлюбу вона звикла до його […]