Bloggers Unite

Сторінка 8 з 29

— Чудово! – сказала тоді я, – пару курочок візьмеш, фрукти з морозилки на компот, “закривачок” кілька банок. — Ви, тітко Таня, не зрозуміли, – заперечила Марина, – продукти мені не потрібні. Ми вирішили скинутися на доставку, – і назвала суму, що дорівнює третині моєї зарплати

Ми з моїм чоловіком люди немолоді й досить багато пережили. Зустрілися, коли обом було “за 40”. Мій дорослий син жив за кордоном. Його донька теж. У мене позаду важке розлучення з тривалою судовою тяганиною за квартиру. Він “благородно” залишив житло… Продовжити читання →

— Я, – каже, – за грошима прийшла. — За якими грошима? — За “гробовими”, за якими ж іще! Я все ж таки сподівалася вижити, а ти, якби ті гроші знайшла, то неодмінно б до своїх ручок чіпких і прибрала. От я тітці Марії й віддала, у неї надійніше. Зателефонувала синові, і потім грошики віднесла – Рідне Слово

Я – та сама невістка, яка вийшла заміж, щоб обдурити наївного хлопчика, яка мріяла заволодіти його грошима, квадратними метрами свекрухи. Меркантильна, нахабна, вискочка без роду і племені. — Ти подумай, навіщо вона за тебе заміж хоче, адже в тебе мільйонів… Продовжити читання →

— Тітко Галю, – проговорив він, – Значить так! Ми підписали договір. Виходить дача – моя. Тепер я дарую її вам. Так, усно дарую. Без оформлення. Живіть сто років — ваша дача. Тільки продати її більше не зможете. Для мене ці гроші особливої ​​ролі не грають, а Вітьку вашому ви допомогли. От і вистачить, нічого мати доїти

Галина вже днів п’ять блукала своїм дачним будиночком і ділянкою. Здавалося, щось забула, не доробила, не побачила. Продала дачу. Вона розглядала, чіпала нескінченні дорогі серцю дрібниці — старі зачитані, але улюблені книги, фотографії в саморобних рамочках, ганчірочки в шафі, старий… Продовжити читання →

Хлопець йому відверто не подобався: зарозумілий і надто мазаний. Краще б дочка вибрала когось із хлопців, з ким ходила в походи, вони всі були прості, веселі, міцні та мужні

– Дякую, я не буду. – Катя відсунула від себе тарілку із запеченою картоплею та куркою, залишивши тільки салат зі свіжих овочів. – Курка за твоїм улюбленим рецептом. – Мама здивовано підвела очі на дочку. Каті було двадцять, і вона… Продовжити читання →

— Здоровенний шматок червоної риби, – поділилася я зі свекрухою. — І більше помсти не буде? – запитала мама Матвія. — Не буде, – кажу, – просто хочу дати йому відчути, дорікнути, він негарно чинив. — За що я тебе і ціную, – кивнула мама чоловіка, – не мстива ти

— Купи червоної рибки! – попросила я Матвія, який зібрався в магазин, – невеликий шматочок, так хочеться! —  З глузду з’їхала? – округлив очі чоловік, – Ти цінники в магазинах бачила? Яка нам червона риба? Ти в декреті, грошей немає,… Продовжити читання →

– Ти де таке золото знайшла? – тихенько спитала у сестри тітка Люда. – Моя ж ні риба ні м’ясо. Вічно мовчить і оченятами блискає, аж бісить

– Юлю, до нас мама збирається у гості. – Вадим акуратно зайшов на кухню.Мало того, що Юля була зла, ще й він з такими новинами. – Ага! – здуваючи з лоба пасмо волосся, що вибилося з пучка, кивнула молода жінка.Ох,… Продовжити читання →

— А тут іншого не дано, донечко. Та й навіщо ускладнювати? Зможеш пробачити, то пробач, а ні – і себе не муч, і дітям нерви не роби, виженеш, і діло з кінцем. Не життя це, Наталю. Рано чи пізно набридне Мишкові, він і сам піде. Тільки і ти його зненавидиш, і діти. Ні до чого це

Першою не витримала мама. Спочатку вона сиділа тихо, мовчки, наче мишка, дивилася на те, як донька, розпалюючи сама себе, знову впадає в істерику й чіпляється до чоловіка, а потім, коли Михайло тихо вийшов з-за столу, стиснувши зуби сказала: — Наталка,… Продовжити читання →

— І суп смачний, молодець, Іринка моя, ще й готувати встигає. Бачиш, яка дружина тобі дісталася, Ігоре, і працює, і обіди готує! — Та це… взагалі-то я обід готував, я зараз готую, вдома ж… Теща перестала їсти, захоплення на її обличчі розвіялося, як ранковий туман

— Що, не чекали? Та-аак, я люблю сюрпризи, така вже у вас несподівана мама. Як ревізор – раз і приїхала. — Та ми знали, що їдете, сказали б точніше, то я б зустрів, — Ігор трохи розгубився, пропускаючи тещу до… Продовжити читання →

— Це вам спасибі. Зігріли. Моїх старих уже немає. А так їх не вистачає… – прошепотів Роман. — Так, сім’я без людей похилого віку, немов дерево без коріння… – відповіла Наталя. Вони вийшли на вулицю і сіли на ґаночок, як у юності. Було тепло. Серпневий вечір, що переходить у ніч, шепотів цикадами щось ніжне, чуттєве і просте

Ромка, мужик під шістдесят років, жив у невеликому приміському селищі сам у батьківській хаті. Матір і батька він поховав два роки тому, і з дружиною був давно розлучений. Донька Рита жила в місті своєю сім’єю, і приїжджала провідувати батька у… Продовжити читання →

– У мене така новина! Зараз швиденько приготую вечерю, ми сядемо й відзначимо. Я навіть пляшечку ігристого купила. Дивись, – Лариса дістала з пакета ігристе і показала, не помічаючи напруженого погляду чоловік

Лариса поспішала додому. Вона мала хорошу новину для чоловіка, та що там хорошу, просто чудову! Вона зайшла дорогою в магазин і купила ігристого. – Зараз приготую вечерю, посидимо… – мріяла Лариса. – Миколо, я вдома! – гукнула вона, зайшовши в… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Bloggers Unite — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑