— Ти заїхав на обід? — Марія подивилася на чоловіка, який прийшов додому досить рано. — І на обід, і на вечерю. На роботу більше не піду. — Як це не підеш?! — вона підняла брови. — А що мені… Продовжити читання →

Я увійшла з немовлям на руках до порожньої квартири, і мені закортіло сісти від побаченого. Перш ніж дати волю своїм емоціям, я обережно поклала донечку, яку щойно привезла, на своє ліжко. Її ліжечко, яке мав зібрати Олег, так і стояло… Продовжити читання →

– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. – Ось мільйон гривень! Розлучайся з Оленкою і зникни з нашого життя. Назавжди!… Продовжити читання →

…Він схопив її за край пальта. Аліса навіть крикнути не могла – раптом голос зник. Та й людей особливо на вулиці не було. О десятій годині вечора. Це вона чомусь вирішила зрізати шлях і не викликала таксі. Вирішила прогулятися –… Продовжити читання →

Ганна дивилася на екран банківського додатка і рахувала в умі. Тридцять тисяч замість двухсот. Де решта грошей? Максим порався на кухні, гримів посудом і щось бурмотів собі під ніс. Зазвичай він приходив додому о пів на сьому, а сьогодні заявився… Продовжити читання →

Орися завжди була сильною. Не гордою, не різкою – саме сильною. Вона вміла все зробити, мала руки, які знали, як варити борщ і лагодити двері, і добре серце, що все життя належало доньці. Чоловік Орисі зник із її життя, коли… Продовжити читання →

– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон біля вуха. – Добре, мамо, постараємось, – відповів син. Він… Продовжити читання →

Маргарита з Вадимом увійшли до квартири й остовпіли. У коридорі, прямо на підлозі, валялися шуба, чоботи та дорожня сумка. Вони перезирнулися один з одним. Поки вони були на роботі, хтось проник у їхню квартиру. Вадим пройшов до кімнати й побачив,… Продовжити читання →

Я стояла в нашій тісній кухні, пакуючи цукерки в контейнер після поминок. Запах кави та свіжих квітів змішувався з важким відчуттям втрати. Мій чоловік, Назар, пішов із життя так раптово, що я досі не могла повірити. Наш маленький син, Максимко,… Продовжити читання →

Андрій увімкнув двірники на максимум, але скло все одно залишалося каламутним від потоку дощу. Злива хльостала з такою люттю, наче небо мстилося за все безхмарне літо. Годинник показував о пів на одинадцяту. До будинку залишалося близько сорока кілометрів. – Треба… Продовжити читання →