Bloggers Unite

Надія витерла руки об фартух і виглянула у вікно. Ранок був свіжий, трохи вологий після нічного дощу, і пахнув мокрою землею та вітром. Сьогодні була субота — день, коли ніби й можна відпочити, але якось не виходило. За останні пів року вона звикла жити по-іншому. Самій. Тихо. Без зайвих слів. Без чоловіка, без дорослих дітей, … Читати далі

Марія була з роду травниць. Її бабця лікувала зіллям ще до війни, мати — при Союзі, а вона — вже у незалежній Україні. У селі Горицвіт її всі знали: і старі, і малі. Казали, що в неї “око сильне” і “слово тяжке”. Її хата стояла недалеко від Журавлиної балки — місця, яке селяни оминали. Кажуть, … Читати далі

Домка жила на самісінькому краю села Чорнобривці. Хата її стояла під лісом, мов відрізана від усього світу. Вона була вдовою з трьома дітьми, і щоранку, ще до співу півнів, ішла на поле. Її руки були в мозолях, обличчя — в зморшках, але очі світились вогнем, який не згас навіть після всіх її втрат. Чоловік загинув … Читати далі

Ганна прожила все життя в селі Лозівка, в невеличкій хаті під очеретом. Її називали «святою» — не тому, що вона ходила до церкви щонеділі (хоч і ходила), а тому що завжди була спокійна, лагідна, мов тиха вода. У молодості вона закохалась у Петра — бідного хлопця з сусіднього хутора. Вони кохалися мовчки: він приносив їй … Читати далі

Мотря жила в селі Берестівка, у хаті, яку збудував ще її дід. Вона була вольова, вперта і горда — з тих жінок, що кажуть «сама справлюсь» і справді справляються. У неї була донька — Зоя, єдина, пізня дитина, яку Мотря народила у 42 роки. І з якою у неї було одвічне — як то кажуть … Читати далі

Одарка народилась і виросла в селі Полівка — там, де за кожним пагорбом пасеться дитинство, а повітря пахне свіжою випічкою та димом з комину. Вона була акушеркою, але не просто медиком — вона прийняла на світ більше ста немовлят, і кожне з них було для неї як своє. Її знали всі. Коли в когось починались … Читати далі

Галина жила в селі Підлісся, яке загубилось між пагорбами й густими лісами. До найближчого магазину — півгодини пішки. До міста — автобус двічі на тиждень. Але вона ніколи не жалілась. Їй вистачало її хати, корови, курей і неба над головою. У 25 вона вийшла заміж за Василя — мовчазного, але доброго чоловіка. Вони побудували хатину … Читати далі

Катерина все життя прожила в селі Вербівка. Була вона з тих жінок, про яких кажуть: «як кремінь». У селі її любили і поважали, бо ніколи не відмовляла в допомозі, а ще – пекла найсмачніші пиріжки з яблуками, бо мала свій великий яблуневий сад. Сад залишився їй від батька, який посадив перші дерева ще до війни. … Читати далі

Марина жила у Липовому Яру все своє життя. Маленьке село на краю світу, де вулиці пахнуть сіном, а в кожній хаті — хрестик над дверима. Вона була жінкою з важкою долею, але з лагідними очима, які, здавалося, несли тепло навіть у найхолоднішу зиму. Її чоловік загинув на заробітках у Польщі, залишивши її з трьома дітьми. … Читати далі