Bloggers Unite

Сторінка 3 з 30

От я думаю, чому мені не щастить? Бо у когось усе, а в мене – нічого. Але ж я теж маю право! Чому мені не дісталось хоч шматка від татової хати? – нарікав брат Петро. – Бо ти тоді сам відмовився, – м’яко нагадувала Галина. – Бо ви мене не підтримали як слід! – відповідав сердито. І от тоді в Галині щось надломилося. Вперше за все життя вона не посміхнулась, не погодилась, не запропонувала допомогу. – Ви пам’ятаєте, скільки разів я вас підтримувала? – Ну… Та ти ж сама… – Отож. Сама. Бо хотіла. А тепер – не хочу. Бо в мене більше нема сил

– У мене є Галина, вона мене не залишить у скруті, – не раз казала Марія про свою сестру. І не тільки казала, а була впевнена, що саме так і буде. Її сестра Галина – жінка добра, щира, завжди з… Продовжити читання →

– Ти повинна сказати, що сама дозволила Карині взяти машину! – вимагала свекруха. – Ви за кого мене приймаєте? Невже я дозволила б взяти свою машину людині, у якої навіть водійського посвідчення немає? – обурилася Лариса

Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Йому треба було бути на роботі до дев’ятої, а у Лариси сьогодні було нічне чергування, і вона на ранок записалася в салон – давно настав час постригтися. Вони підійшли до паркування. Олексій відчинив… Продовжити читання →

– Не чекав я такого від тебе, мамо! Хоч і мамою тебе тепер язик не повертається назвати! Завжди вважав, що моя мати – доброчесна жінка! – А ти? Цей будинок батько будував, кожен цвях своїми руками. А ти значить, мужиків тут вітаєш? – Образився син

– Мамо, Вадим так і не дзвонив тобі? – Запитувала жінка років сорока у матері. …Марина зайшла відвідати матір. Жили вони в одному селищі, але так сталося, що частіше дзвонили. У гості один до одного ходили рідко. Марина не хвилювалася… Продовжити читання →

– Шкода його. Часто сидів тут. Люди викидали квитки, а він за ними бігав – думав, їжу кидають. Так і звик

Катя розгублено тупцювала біля автобусної зупинки, переступаючи з ноги на ногу. Грошей на проїзд вона не мала, і вона не знала, як звернутися до дорослих з проханням. Збентеження мучило. Люди йшли повз, сідали в транспорт, що під’їхав, виходили з нього,… Продовжити читання →

Після роботи Тетяна зайшла в банк, зняла зарплату, поклала гаманець у сумочку і попрямувала до взуттєвого магазину. Поки добиралася, думками вже бачила, як увечері вручить пакунок синові, як він зрадіє і скаже: “Мамо, вони круті!” Але не судилося. Коли Тетяна дістала гаманець біля каси, його вже не було. Сумка була відкрита – невідомо, коли саме його витягли. Вона ніби скам’яніла. В очах потемніло. Розгублено сказала продавчині: – Вибачте… Я… Я, мабуть, залишила гаманець в офісі… Вийшла на вулицю. Серце билося так голосно, що здавалося, його чує весь квартал. В голові стукало одне: “Що сказати синові? Як жити до наступної зарплати?”

Олено, доню, як ви там? Чому не телефонуєш? – подзвонила Надія доньці в Німеччину. – Ой, мамо. Вибач, стільки справ, стільки всього. Тут так важко, стільки паперів, навчання. Я ледве сама справляюся. – А як же я? – несміливо запитала Надія. – Ти ж казала, забереш до себе і мене. – Мамо! Ну що ти таке говориш? Я тебе люблю. Але куди я тебе тут заберу? Ми ж тут самі ще не звикли і не справляємося. Я ледве дітей сама тягну. Тут такі ціни на житло, такі вимоги до пенсіонерів. Ти ж розумієш, мені й так дуже важко одній. Я тебе не потягну і мову їх ти вже не вивчиш тут

Лише зараз Надія зрозуміла, що останнім часом вона не могла знайти спокою в душі, було там дуже важко. Вітер вив на вулиці, а листя танцювало свій останній осінній танець, коли вона почала писати Дмитрові. Це була не просто повідомлення в… Продовжити читання →

Його злить її біла шерсть на його ділових костюмах, шкрябання по лотку. І навіть те, що я її гладжу. Вимагав вибирати або він, або кішка. Я вибрала його…

Кішку в під’їзді Ольга помітила одразу. Її важко було не помітити – вона була білою… Нещасна тварина тулилася до стін, батареї, злякано напружувалася, коли дівчина намагалася її погладити. Кішка була така кругленька, чиста, з такими наївними очима, що в Ольги… Продовжити читання →

– Даремно ти не слухаєш кота! Тварини не помиляються

Тамара підскочила за 15 хвилин до будильника. Вона обережно спустила ноги з ліжка. Точно, все, як вона і думала. Капці Григорія були мокрими, а поруч сидів задоволений кіт. Тамара швидко схопила капці, вискочила на кухню, кинула їх у тазик, а… Продовжити читання →

Чомусь Славкові терміново захотілося продати заміський будинок: мовляв, давай поживемо поки на орендованій квартирі, а виручені гроші назбираємо й купимо двоповерховий котедж. Це було, колись, їхньою мрією. І її можна було б почати втілювати в життя. Якби не виникло резонне запитання: а навіщо?

— Розплющ очі, Ганно! — майже кричала Аліна Євгенівна доньці. — Ну як же можна бути в твоєму віці такою наївною? Пора вже перестати думати тим самим місцем – не «шістнадцять» же, вже! Давай, включай голову! Тридцятирічна Ганна мовчала, опустивши… Продовжити читання →

Аню, я заїхала подякувати за подарунок! — вона пройшла на кухню, не чекаючи запрошення. — Богдан такий турботливий, весь у мене!

Я ніколи не думала, що моє сімейне життя перетвориться на боротьбу за власну гідність. Коли я одружилася з Богданом, я вірила, що ми будемо справжньою командою, але його мати, Лариса Григорівна, поступово почала контролювати кожен наш крок. Вона приходила без… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Bloggers Unite — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑