– Має Люба хату, от Павло і крутиться коло неї, а вона думає, що то любов, – говорили сусіди про немолоду пару. Люба і сама не була впевнена, що з Павлом у них може щось вийти серйозне, бо вже нічого… Продовжити читання →

Я ніколи не забуду той день, коли побачив свою маленьку доньку вперше, коли дружина показала знімок фахівця, тоді вона мені й повідомила, що ми скоро станемо батьками. Її силует був ледь помітний, такий маленький на екрані, але для мене —… Продовжити читання →

– Ти ж розумієш, що таке не можна носити, – Марина оглянула сорочку, яку черговий раз прислала свекруха, і вже замахнулася викинути її у смітник. Але Андрій її зупинив. – А ти розумієш, що вона – моя мама?.. І вона… Продовжити читання →

Василь дивився на вікна Лариси, впевнений, що в таку ранню годину його ніхто не бачить. Вже звик отак криючись їздити сюди, залишав машину аби ніхто не побачив в приліску і пішки йшов знайомою вулицею. Ні, він не йшов до неї,… Продовжити читання →

– І навіщо ти мені щодня цю котлету підсуваєш? Не можеш щось інше приготувати? – бурчав Микола, знімаючи тарілку з кухонного столу. – Це не просто котлета, це з курочки, як ти любиш… – тихо відповіла Марія. – Та я… Продовжити читання →

– Мамо! Ми приїхали, щоб дізнатися подробиці. – Подробиці? – Так! Що ти вирішила, і як краще зробити? Два сини, Антон та Сергій, сиділи за столом і пили чай у матері в хаті. Колись це був будинок їхньої родини. Батько… Продовжити читання →

Моє дитинство пройшло в однокімнатній квартирі на п’ятому поверсі звичайної хрущовки. Нашою сусідкою по сходовій клітці була Катерина Василівна Семенкова. Чоловік її був «підкаблучник». Син «тютя». А сама вона була «хамка ненормальна». Моя мама з нею дружила. Я хочу, щоб… Продовжити читання →

Сім’я переїжджала в нову квартиру. Білий, старий кіт, якого звали Сніжок і який ріс разом із дітьми, залишився тепер із дідусем і бабусею. Вони не дуже його любили. Його знайшли й принесли діти, але коли вони виросли й роз’їхалися, кіт… Продовжити читання →

Хлопчик та його мама були голодні. Йому вона зранку останній хлібчик віддала. Він їсти не просив. Розумів що нічого. Хоч і маленький. І все з тривогою дивився на матір. А та розуміла – надії немає. Роботи немає. Гаразд, вона. Але… Продовжити читання →

Кухня гула від криків. Навіть лампа під стелею блимала, ніби підігруючи сварці. На столі – недоїдений суп, поруч – розкритий ноутбук із сайтом банку. Ліза стояла біля вікна, схрестивши руки, її обличчя палало. – Ви серйозно? – голос Лізи тремтів…. Продовжити читання →