Коли Галина поверталася з Італії, то жила в старенькій хатині в селі, яка ще їй від мами дісталася. А потім їхала в місто, в гості до дітей. У дітей аж очі світилися, коли мати переступала їх поріг з великими торбами. Доставала смачні гостинці онукам, які юрбилися біля неї і весело щебетали, а дітям давала гроші. Та довгої її гостини ніхто не чекав, бо, нагодувавши матір, діти чекали, коли вже вона поїде додому, щоб не звільняти їй кімнату і не стелити чисту постіль
Копійку до копійки Галина складала аж 10 років, поки працювала в Італії. Діти вже мали свої сім’ї, давно жили самостійним життям. Про матір згадували рідко, зате, як вона приїжджала в Україну в стареньку хатину своєї матері, щоразу одне поперед одного кликали її в гості. Аж очі світилися, коли мати переступала їх поріг з великими торбами. … Читати далі