Bloggers Unite – Сторінка 18

А в Олиного сина кредит на машину дорогу, – підсумував Анатолій Іванович, – нехай уже, гаразд. Розділили сестри гроші між собою, що тепер. — Що тепер? – не витримав мій чоловік і висловив усе батькові, – У твоїх сестер діти, онуки, машини, кредити, проблеми. А в тебе немає нікого? Ні сина, ні онуки

Пішла з життя рідна сестра мого свекра. Дітей у неї не було, про заповіт тітка чоловіка не потурбувалася, тож спадок у вигляді хати відійшов найближчим родичам: сестрам і братові. — Я відмовлюся на користь сестри, і ти теж так зроби,… Продовжити читання →

14 Серпня, 2025 0

А ще він збирав білизну. Ні, не свою. Він квапливо запихав у пакети мої бюстгальтери четвертого розміру. — Куди тобі це? На панамки пустиш чи на пам’ять забереш, для фантазій? – запитала я, знаючи, що в його коханки груди максимум першого розміру. — Ти була в декреті, а я працював, – пояснив чоловік, – я купував це за свої власні гроші. — Забирай, – кажу, – носи на здоров’я

Коли я була зовсім маленькою, то щиро не розуміла, чому в нас у серванті для посуду всього красувалося по 3 штуки: три кавові пари, три чайні пари, три кришталеві фужери та по три алюмінієві виделки й ложки. — Мамо, –… Продовжити читання →

14 Серпня, 2025 0

Одного разу свекруха повернулася з побачення вся засмучена. Виявилося, що її кавалер зізнався – він кохає іншу. Її подругу Лілечку

Моїй свекрусі було тоді 45 років, жили ми після весілля з нею, збирали з чоловіком на перший внесок. Весілля зіграли відразу після інститутської лави. Чесно кажучи, від самого початку я Олену Петрівну побоювалася. Та й мама моя весь час говорила:… Продовжити читання →

14 Серпня, 2025 0

— Я ж тобі не мама, Анюто, мама в тебе одна, і ти її пам’ятай, не забувай. Поки пам’ятаєш – вона живе, пам’ять про неї живе, зрозуміла? А ось другом тобі стати можу, якщо дозволиш. Поки ти ще не дуже велика, а потім зрозумієш, що добре, коли є в кого запитати щось по-нашому, по-жіночому

— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? – сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. – Готова? До чого вона готова? Жити без мами? Ні! Не готова і ніколи не буде готова! — Батько приїхав, чекає… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

Федір, бачачи, що образив матір, трохи пом’якшився, посміхнувся і сказав: — Мамо, може, досить уже, га? Ти зрозумій, це мої дівчата! Мої, не чиїсь. Хто їм ще допоможе, якщо не я? Хто їх забезпечувати, на твою думку, повинен? Ось ти мовчиш, коли я вам допомагаю, коли Ірці грошей підкидаю, та племінникам. То чому мої доньки тобі поперек горла стоять? Чому, мамо

— Мамо, ти сильно поспішаєш? Зараз швидко заскочу, грошей на карту закину і поїдемо, добре? — Добре, синку, ти не поспішай, встигнемо, магазини ж зараз допізна працюють, вже все не розкуплять. А тобі багато грошей на карту то треба? А… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

— Як самотність? – перебив її Павло, – а як же Василь? Вона його любить… — Ну, Василь, звісно, рятує. До певної міри. Без нього було б зовсім погано. Я їй одразу сказала – заведи кота. Без тварин у квартирі – туга темна. А кіт, він і любить, і помурчить… І поговорити з ним можна. Як людина – все розуміє. Ось, наприклад, мій Мурзик. Він… — Що? Василь – це кіт? – скрикнув Павло і схопився з лавки

Олена йшла з базару з важкою сумкою. Вона раз на тиждень ходила закуповувати продукти, щоб потім бути вільною від походів у магазин. Погода стояла чудова: небо було синім, немов був не жовтень, а квітень: золоті берези були пухнастими і тішили… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

За той час, поки Олена росла, у неї змінилися три вітчими. — Ну не сидіти ж мені одній, – говорила Ірина Петрівна доньці. – Адже ти у мене зʼявилась у двадцять років, для себе і не жила, вважай. Олена беззаперечно знайомилася з черговим дядьком Юрою або дядьком Сашком. Поводилася слухняно і ввічливо. А вечорами, вже лежачи в ліжку і дивлячись у стелю, мріяла: «Господи, скоріше б я вже виросла. Як же набридло всім догоджати, відповідати і мовчати! Ось поїду від мами і заживу своїм справжнім життям»

Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли аварія забрала в неї чоловіка, Ігоря. Виявляється, ні. Безробіття, безгрошів’я і безнадійність відкрили в Олені нове слізне родовище. «Що робити? Нікому… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

Незабаром приїхали свати з села… По осені весілля відгриміли. Те саме, на якому Тамара Вікторівна постійно лила сльози. Впала в істерику на другий день, коли гості нареченого катали її в садовій тачці та виваляли в брудній калюжі, приготованій з вечора. Усім смішно, а їй огидно

Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед – губи червоні, горять, так багато їм бажали щастя. Гостей було чоловік 150, за столом місць не вистачало. Плакали на весіллі тільки від радості, під стіл… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

— Не бійся, я тобі допоможу, а ця тітка тобі не потрібна, вона погана, всі вони погані, —прошепотіла Аліса й обійняла батька за шию

— Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! — чула кожна дівчина, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Аліса злісно кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й важким гострим пластиком, варто… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

Наталя штовхнула двері ногою і вийшла з кімнати, а Олена розгублено застигла, не розуміючи ще, що сталося щойно. Здається, її вигнали з дому… Голова працювати категорично відмовлялася. Олена намагалася вхопитися хоч за якусь думку, яка дасть відлік рухатися далі, але вони пурхали рваними клаптями, не даючи зосередитися

— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало кинута на вниз, одразу привернула до себе увагу молодшого брата, який сидів… Продовжити читання →

13 Серпня, 2025 0

Сторінка 18 з 29