Uncategorized – Сторінка 3

Мама попросила мене позичити родичам 20 тисяч, мовляв, чоловік роботу втратив, а кредит треба сплачувати. Заради мами я зробив це, але родич, здається, навіть не збирався повертати борг. Тоді я його провчив і тепер ми не спілкуємося. А ще, я зарікся позичати гроші родичам

Кілька років тому справи в бізнесі у мене йшли чудово, я заробляв дуже добре. І є у мене далекі родичі: якщо чесно я досі не зрозумію, ким же вони мені є, але мої батьки підтримують з ними відносини. А батьків… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Я приїхала з дачі в місто і зайшла до доньки в гості. Дістала вона мені каструльку з гречкою, чай заварила. І тут приходить з роботи зять. Світлана моя дістає йому борщ зі сметаною, великий стейк з овочами з духовки витягує. Дивлюся і думаю – ну нічого собі. Матері, значить, чай з печенням і суха каша, а чоловікові – обід з трьох страв

З ранньої весни до пізньої осені я живу на дачі. В місто приїжджаю лише в разі потреби. У середу минулого тижня приїхала я з дачі в поліклініку. Думала, швидко все зроблю і знову на дачу, на 10 годину на автобус… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Я дуже багато років доглядала за своєю старенькою мамою. А діти мої дізнались нещодавно, що квартира від матері мені дісталась, то бігом прибігли, одне попереду другого. Вони нам з батьком ніколи не допомагали. Син і дочка чекають не дочекаються, коли я їм цю нещасну житлову площу віддам, адже кому, якщо не їм. Вони у нас одні. Першим Іван почав. Йому, бачте, ніде жити. До цього було де жити, а тепер вже немає. А потім Тетяна прибігла, сказала, що нормальні матері доньці все віддають, а не синові. А ми з чоловіком вирішили по своєму

Часто буває, що мене огортає такий смуток, що я починаю думати, що у людей діти як діти, а моїм тільки все готове подавай, і то найкраще, хоч у себе все забери, аби тільки догодити. Хоча, можливо, матері думати так про… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Все село гуляла на весіллі Мироненків. Оленка в білій сукні, Віктор у своєму темно-синьому костюмі з величезною білою півонією!.. Красень, а не жених! А потім настали будні. І начебто налагоджуватися все стало. Але баба Нюра все одно за внука переживала. Правнуків бабуся чекала, а дітей все не було! І раптом сталося те, чого від Оленки не очікувала навіть баба Нюра

Все село гуляла на весіллі Мироненків. Оленка в білій сукні, Віктор у своєму темно-синьому костюмі з величезною білою півонією в петлиці. Красень, а не жених. Точніше, наречений – красень. Все буденно, святково. Якби не один.., точніше кілька неприємних моментів.. І… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Мама вдруге вийшла заміж і відправила мене жити до бабусі, забувши про моє існування. А через багато років згадала про моє існування, бо тепер їй немає де жити. Ще й назвала мене невдячною донькою, бо я відмовилася приймати її в свій дім

Свого батька я майже не пам’ятаю. Ми завжди жили з мамою. А коли мені було 12, мама вдруге вийшла заміж. В принципі, тут її можна зрозуміти. Але її чоловікові я заважала, і мене відправили жити до бабусі. Допомоги від мами… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Павло знав, чия це дитина, але дівчинку в сільраді записав, як і інших своїх дітей, на себе. – Павле, невже чужу дитину годувати будеш? – запитала, не втримавшись, прибиральниця в сільській раді. – Вона мені, може, ріднішою за всіх буде, хоч і чужа, – відповів Павло. І, як у воду дивився

У нашому селі жив один чоловік, за документами його звали Павлом, тільки в житті всі чомусь кликали його чудернацьким прізвиськом Помідор. Чому саме Помідор? А хто тепер скаже, можливо тому, що завжди мав червоні щоки. Помідор на вигляд був зовсім… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Вже 20 років ми з чоловіком живемо добре. За ці 20 років, своїх свекрів я бачила раз 10. Вони дуже не хотіли мене за невістку, в селі вже підібрали синові наречену, гарну жінку та господиню. А він обрав мене. Його мама ніколи мене не любила. А нещодавно, коли не стало свекра і свекруха не могла вже сама поратися по господарству, чоловік привіз свою маму до нас в місто. Я не знала, що маю таку свекруху

Вже чимало років ми з чоловіком живемо досить мирно і дружно. Між нами прекрасні відносини, засновані на довірі, взаємоповазі та турботі. За весь час нашого спільного проживання, ми жодного разу серйозно не сперечалися. Ми просто не дозволяли ситуацій брати верх… Продовжити читання →

18 Листопада, 2025 0

Олег збирав свої речі у розкриту сумку, швидко й квапливо. Він хотів якнайшвидше піти звідси, з цієї квартири, від цієї жінки. – Олег, я прошу тебе… Олег! Я не зможу одна, розумієш, – плакала Ніна. – Ніно, ну май ти повагу до себе. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Ти мені не потрібна. – Я і так, – тут він помовчав. – Йду з порожньою сумкою, адже я все тобі залишаю, Ніно! Тобі та дітям! Але Ніна знала, що він говорить не всю правду

Олег, я прошу тебе… Олег. Я не зможу одна, розумієш -Ніно, ну май ти повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Навіщо ти просишся? Ти мені не потрібна. Ти що перша від кого йде… Продовжити читання →

12 Листопада, 2025 0

Багатій уклав фіkтuвний шлюб на спір, заплативши жінці гроші для лікування її сина.

Андрій припаркував авто та уважно роззирнувся навколо. Так, він майже останнім прибув на місце – це було зрозуміло по ряду припаркованих машин: там стояли і Mercedes, і Nissan. Поруч почувся хрускіт снігу — Вітаю, Андрію Миколайовичу. — Привіт, Василю. Як… Продовжити читання →

11 Жовтня, 2025 0

«Не залишайте мене, я ще жива!» – плакала старенька, думаючи, що діти везуть її до пансіонату. Але, вийшовши з машини, голосно заридала.

«Не залишайте мене, я ще жива!» – плакала старенька, думаючи, що діти везуть її до пансіонату. Але, вийшовши з машини, голосно заридала… Катерина залишилася сама ще до тридцятиріччя. Її чоловік, Федір, несподівано покинув сім’ю заради молоденької фельдшерки Наталі. Ця Наталка… Продовжити читання →

11 Жовтня, 2025 0

Категорія Uncategorized