— Ось саме, в місті працює, і в село не збирається. І Андрюху нашого, як теличка, поведе за собою, не приведи Господь. А Надія Іванівна прижилася тут, подобається їй сільське життя, калоші днями купувала в магазині, сам бачив. Вона господині, в якої орендує будинок, Галині, грядок накопала і квітів насадила в палісаднику, та натішитися не може

— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, – з рудою учителькою Надією Іванівною, заяву до РАЦСу подали в місті. — Що ти мелеш дурниці, – розлютилася Анастасія Миколаївна, і мало не впустила відро з помиями собі на ногу. — А от і не … Читати далі

– О, а от і твоя приїхала! Справді, таксі. Хоча на таксі це не дуже схоже. Он, водила вийшов, відчинив двері, допоміг вибратися з машини твоїй Насті. До під’їзду веде…

– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Чи автобуси ходити перестали? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої. – Ніжку підвернула? І що, не зламала ж, вічно ти драматизуєш! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх кинути й бігти до тебе? – Давай-давай, йди на автобус, не вдавай із себе… В … Читати далі

На роботі теж було несолодко. Гроші платили й непогані на ті часи, але вимагали, немов ми мільйони отримуємо. Начальник був самодуром тим ще. Так і ловили момент, коли в нього настрій гарний. То ти в нього Людочка, Лідочка, Марійка, а то: — Людмило Іванівно, я дивлюся, у Вас із мізками зовсім погано, Ви у нас працювати не хочете? Вижену, з вовчим квитком

— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама зрозумій, скільки зараз розлучень, ми будемо вкладатися, а потім що? Неприємно було, ми з Денисом ще й одружитися не встигли, як нас уже розвели, але справедливість слів … Читати далі

— Куди мікрохвильовку подів? — У Таньки згоріла, тато сказав віддати їй нашу, – безтурботно пояснив чоловік. — Навіщо?! – тільки й змогла запитати Іра. — Нова коштує дорого, у Таньки грошей не вистачило. Собі потім іншу купимо. Ір, ну не злись, знаєш же, що Таньці в декреті важко, а так хоч їжу зможе розігрівати без проблем. Іра вискочила з кімнати, від душі грюкнувши дверима. Втрата старої мікрохвильовки її чомусь зачепила так само сильно, як втрата грошей

Ірина відкрила застосунок банку на телефоні і не повірила очам: рахунок її майбутньої дитини спорожнів. — Дмитре, наші гроші зникли!Чоловік спокійно відповів: — Я віддав їх батькові, сім’я ж має допомагати одне одному… Іра закохалася не стільки в Діму, скільки в його сім’ю. Їй подобалося, які вони дружні та згуртовані, наче справжній клан: чотири брати, … Читати далі

– Усього пʼятсот гривень! – сказав син. – Я тобі зі стипендії одразу ж і віддам. Тату, ти не хвилюйся!

Дочекавшись, коли мати першою піде на роботу, Олег підійшов до батька і невпевнено сказав: – Тату, можна тебе попросити про одну маленьку позику? Тільки ти одразу не бурчи, гаразд?!– Так зрозуміло… – одразу здогадався Петро. – Гроші потрібні? – Ага… – пробурмотів Олег.– І скільки ж тобі треба? – запитав батько. – Усього пʼятсот гривень! … Читати далі

— Петрику, не треба, – попросила Антоніна Олександрівна. Мені зовсім не складно. Дівчинка і так дуже втомлюється, вона за Настусею доглядає. — Та де? – заревів Петро Олександрович. – Вона її тільки годує! Купаєш онуку ти, гуляєш із нею теж ти, одяг переш і прасуєш знову ти! Навіть Наталі готуєш ти, немов барині, на замовлення! Я вчора Наталю попросив тобі з пранням допомогти, так вона зажадала, щоб я їй дав цікавий серіал додивитися. Тоня, ти що, прислуга? Не дозволю якійсь нахабній дівчині тобою командувати

— Ні, ви мене, звісно, вибачте, Петре Олександровичу, але чому я у вашому домі працювати маю? Я вам що, безкоштовна прислуга? – Наталя обурено дивилася на свекра. — Мені тут нічого не належить, це чужий для мене дім, то чого заради я тут наймитувати маю? Ви вже якось власні потреби закривайте самі, а мені турбот … Читати далі

— Чоловіки, йдіть у зал, посидьте! Ми з Мариною поки що що-небудь приготуємо, – сказала господиня злегка розлюченим голосом. Коли зайшли на кухню, вона продовжила обурюватися: — Бачте, вона має гарно одягатися, адже їй шістнадцять років, а мамі й так зійде, адже вона літня, – глянувши на подругу, здивовано запитала. – Марино, ти що посміхаєшся

Чоловікові на картку переказали зарплату, та ще й більшу, ніж зазвичай, ось Марина і повела його магазинами, сподіваючись, що і їй дістанеться що-небудь з обновок. Адже і в сорок хочеться мати гарний вигляд. Ці туфлі відразу привернули її увагу, потягнули до себе немов магнітом. Побачивши ціну в десять тисяч, нерішуче зупинилася. — Приміряй! – усміхнувся … Читати далі

– Ну, все гаразд, чого плачеш. Хороший хлопець у тебе такий, міцний. Доньку хотіла, мабуть? Нічого, прийдеш потім і за донькою. – Я залишу його… Не забиратиму.

– Зоя, вам дитину приносити на годування?– Ні, я ж казала. Відмову писатиму. Медсестра похитала головою та вийшла. Зоя обернулася до стіни та заплакала. Матусі в палаті переглянулися і продовжили годувати своїх малюків. Зоя приїхала вночі, все пройшло швидко. Хлопчик три кілограми п’ятсот грамів, здоровий, гарний. Зиркнувши на нього, новоявлена ​​мати заплакала, тільки не радісно … Читати далі

— Важко буде Антону з такою тещею, – сказала мама мого чоловіка, – та й тобі не солодко доведеться. Якщо що – просіть допомоги, ми вас не залишимо. Антон у столиці свого житла не мав, винаймав квартиру, тому було вирішено, що я просто перевезу свої речі до нього. Коли мама почула, що я переїжджаю до чоловіка, то вона закотила істерику. — Я все втратила, – кричала вона, – тепер і єдина дитина, що залишилася, мене кидає

Моя мама зараз у лікарні. На роботі, в колективі всі знають про те, що мама виростила мене одна, будучи вдовою, точніше не мене, а нас із братом. Тільки брата давно вже немає і після цього маму немов підмінили. Мені було тоді 24 роки, а братові 27. Сім’ю він не встиг завести, а я планувала вийти … Читати далі

Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона чи мама. І він вибрав дружину

Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона чи мама. І він вибрав дружину. — Номер більше не обслуговується… Юрі скувало дихання, а під білою робочою сорочкою виступив холодний піт. Через сквер, де він присів, проплив … Читати далі