Був час, коли в нашому селі більшість жінок поїхало на заробітки в Італію. Я вагалася, бо було страшно, адже до того за кордоном я не була жодного разу. Та й у мене двоє дітей-старшокласників підростало, потрібно було за ними дивитися. Чоловіка у мене на той момент вже не було, ми давно розлучилися, бо він вибрав […]
Я прийшла на день народження внучки і поклала в конверт лише 400 гривень. Невістка образилася, цю суму вона вважає занадто мізерною, та мені здається, що я все правильно зробила
Днями я була у внучки на дні народження, після чого невістка на мене образилася. Все тому, що я поклала в конверт лише 400 гривень, цю суму вона вважає занадто мізерною. Та мені здається, що я все правильно зробила, спробую пояснити. Зараз мені 72 роки, я пенсіонерка, живу з чоловіком в селі. У нас дуже красивий […]
Я приїхала додому з грошима, тихо, щоб ніхто не знав, з донькою пішла по банках, поміняла євро, і погасила всі її борги. Ліля була дуже щаслива, не знала як надякуватися. Але коли я дала таку ж суму синові, все змінилося
Я не з тих заробітчанок, що поїхали в світи, аби до пенсії тягнути своїх дітей. У мене є син і донька, і я їм відразу сказала, що буду заробляти для себе, щоб на старіть щось було. І їм легше буде, якщо у мене щось відкладене прибережеться. В Італії я вже 8 років, поїхала у 58, […]
Я погодилася, і переписала свій будинок на доньку, як вона того і хотіла. Але мені від її слів на душі дуже прикро було, бо ж кому я все залишу, як не їй? Навіщо так поспішати? Одним словом, я трохи образилася, але доньці цього не показала. Гроші вирішила заробляти для себе, подумала, що з таким зятем мені життя на одному подвір’ї не буде, тому вирішила складати собі на квартиру. Коли через 4 роки я повернулася додому з кругленькою сумою грошей, якої б вистачило на покупку квартири, донька сказала, що краще ці гроші вкласти у будинок, адже він давно потребує капітального ремонту
Всіх заробітчанок, яких я зустрічала тут, в Італії, на заробітки привела одна і та ж причина – бідність. Я не можу про себе таке сказати, бо ми з чоловіком хоч і сильними багачами не були, та все ж мали свій будинок, обоє на роботі працювали, щось заробляли, то ж не бідували це точно. Але в […]
Син прийшов до мене з пропозицією, щоб я дозволила йому продати свою однокімнатну квартиру, адже у мене наразі є житло. Вони б продали свою і купили б собі більшу, бо їм зараз дуже тісно. Сина свого я розумію, і навіть шкодую, але на такий необачний крок я наважитися не можу, адже в разі чого, я опинюся на вулиці, бо ми з чоловіком не розписані, а його доньки мене не люблять, і відразу на наступний день з дому попросять на вихід
Мені 56 років, ще 10 років тому в моєму житті з’явився чоловік, Василь. Він був давно розлученим, а я вдова, то ж ми вирішили зійтися, але офіційно ми не розписувалися, бо не мали такої потреби. У Василя своя двокімнатна квартира, а у мене однокімнатна, то ж ми вирішили, що будемо жити у чоловіка, там і […]
Зі своїм чоловіком я познайомилась на весіллі. Він одружувався на моїй співробітниці, а вже наступного дня ми почали жити разом
У видавництві я пропрацювала майже чотири місяці, коли одна зі співробітниць, з якою ми добре спілкувалися, запросила мене на своє весілля. З її нареченим я не була знайома, але запрошення прийняла, хотілося вигуляти нове красиве плаття. Джерело Колега покликала ще пару дівчат з роботи, на весілля ми прийшли всі разом, трохи запізнилися, всі вже сиділи за […]
Надія ходила до церкви. Просила Бога, аби забрав це дитя до себе. Купляла свічки і ставила їх за те, аби Господь зіслав їй ліпше хвoробу, cмeрть, аніж вона мала наpoдити цю дитину. Але… Немовля з’явилося на світ живим. Це була дівчинка
Надію я зустріла в одній з лікарень. Забігла провідати давню подругу. І, як буває, серед незнайомих людей, розговорилися. Поміж бесідами про погоду, політику, високі ціни і низькі зарплати, жінки виповідали свої життєві історії. Найбільше мене вразила розповідь Надії. Можливо, вона стане уроком і для читачів «Сімейного гніздечка». За матеріалами видання Наш День Справді, у палату заходить […]
Кажуть, з сільської дівчини міську зробити легко, а навпаки – навряд чи вийде. Міською Надія стала в короткий термін. Перейняла все, що треба було для цього, від однокурсниць. І фарбуватися, і одягатися стала не гірше. А красою і статтю її Бог нагородив. Надійка сподобалася Глібу, синові завідувача кафедрою філософії. Вона його так захопила своєю незвичністю, що він і не помітив, як безнадійно закохався в дівчину і вирішив з нею одружитися. Для дівчини знайомство з батьками коханого пройшло благополучно, зате нареченого після цього знайомства навчали до півночі: “Ти подумай. Вона ще пахне коров’ячим перегноєм».
У селі життя простіше, тут воно проходить на очах – не сховаєш його, як в місті, за залізними дверима на верхньому поверсі. Всі бачать і знають, хто до тебе в гості приїхав, що ти купив, що продав. Яке господарство у тебе, який город, скільки живності у дворі, яку зарплату або пенсію отримуєш. У селі нічого […]
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в […]
Якби хтось сказав в день мого весілля, рік тому, що я розлучусь через 12 місяців, я б, мабуть, розсміялася йому в обличчя. З Іваном ми зустрічалися цілих сім років. Погодьтесь, це зовсім не мало. Ми розуміли один одного з пів слова. А як за нас раділи батьки, адже ми стільки часу до цього йшли. В своїх мріях я вже бачила нас з Іваном і з маленькими дітками поруч. Все розвалилося в один “прекрасний” день
Наприкінці місяця буде рік, як я вийшла заміж. Рік назад я стояла перед коханим у прекрасній весільній сукні. Ми були такі щасливі та закохані. Гості ще довго ділилися з нами приємними враженнями з церемонії, яка була організована ідеально. Я хотіла згадувати кожну деталь того дня, але стрес змусив мене все забути. Весілля пройшло дуже швидко, […]