26 Травня, 2026

Автор: admin

Поки я була на заробітках, ні син, ні дочка не захотіли їхати в село і доглядати бабусю. Мені нічого не залишалося, як попросити сусідку доглядати за мамою за певну плату. А цього року в кінці літа мами не стало. Я приїхала додому, і тут мої діти почали крутитися біля мене, питати, кому з них я збираюся будинок записати
Uncategorized

Поки я була на заробітках, ні син, ні дочка не захотіли їхати в село і доглядати бабусю. Мені нічого не залишалося, як попросити сусідку доглядати за мамою за певну плату. А цього року в кінці літа мами не стало. Я приїхала додому, і тут мої діти почали крутитися біля мене, питати, кому з них я збираюся будинок записати

Був час, коли в нашому селі більшість жінок поїхало на заробітки в Італію. Я вагалася, бо було страшно, адже до того за кордоном я не була жодного разу. Та й у мене двоє дітей-старшокласників підростало, потрібно було за ними дивитися. Чоловіка у мене на той момент вже не було, ми давно розлучилися, бо він вибрав […]

Read More
Я прийшла на день народження внучки і поклала в конверт лише 400 гривень. Невістка образилася, цю суму вона вважає занадто мізерною, та мені здається, що я все правильно зробила
Uncategorized

Я прийшла на день народження внучки і поклала в конверт лише 400 гривень. Невістка образилася, цю суму вона вважає занадто мізерною, та мені здається, що я все правильно зробила

Днями я була у внучки на дні народження, після чого невістка на мене образилася. Все тому, що я поклала в конверт лише 400 гривень, цю суму вона вважає занадто мізерною. Та мені здається, що я все правильно зробила, спробую пояснити. Зараз мені 72 роки, я пенсіонерка, живу з чоловіком в селі. У нас дуже красивий […]

Read More
Я приїхала додому з грошима, тихо, щоб ніхто не знав, з донькою пішла по банках, поміняла євро, і погасила всі її борги. Ліля була дуже щаслива, не знала як надякуватися. Але коли я дала таку ж суму синові, все змінилося
Uncategorized

Я приїхала додому з грошима, тихо, щоб ніхто не знав, з донькою пішла по банках, поміняла євро, і погасила всі її борги. Ліля була дуже щаслива, не знала як надякуватися. Але коли я дала таку ж суму синові, все змінилося

Я не з тих заробітчанок, що поїхали в світи, аби до пенсії тягнути своїх дітей. У мене є син і донька, і я їм відразу сказала, що буду заробляти для себе, щоб на старіть щось було. І їм легше буде, якщо у мене щось відкладене прибережеться. В Італії я вже 8 років, поїхала у 58, […]

Read More
Я погодилася, і  переписала свій будинок на доньку, як вона того і хотіла. Але мені від її слів на душі дуже прикро було, бо ж кому я все залишу, як не їй? Навіщо так поспішати? Одним словом, я трохи образилася, але доньці цього не показала. Гроші вирішила заробляти для себе, подумала, що з таким зятем мені життя на одному подвір’ї не буде, тому вирішила складати собі на квартиру. Коли через 4 роки я повернулася додому з кругленькою сумою грошей, якої б вистачило на покупку квартири, донька сказала, що краще ці гроші вкласти у будинок, адже він давно потребує капітального ремонту
Uncategorized

Я погодилася, і  переписала свій будинок на доньку, як вона того і хотіла. Але мені від її слів на душі дуже прикро було, бо ж кому я все залишу, як не їй? Навіщо так поспішати? Одним словом, я трохи образилася, але доньці цього не показала. Гроші вирішила заробляти для себе, подумала, що з таким зятем мені життя на одному подвір’ї не буде, тому вирішила складати собі на квартиру. Коли через 4 роки я повернулася додому з кругленькою сумою грошей, якої б вистачило на покупку квартири, донька сказала, що краще ці гроші вкласти у будинок, адже він давно потребує капітального ремонту

Всіх заробітчанок, яких я зустрічала тут, в Італії, на заробітки привела одна і та ж причина – бідність. Я не можу про себе таке сказати, бо ми з чоловіком хоч і сильними багачами не були, та все ж мали свій будинок, обоє на роботі працювали, щось заробляли, то ж не бідували це точно. Але в […]

Read More
Син прийшов до мене з пропозицією, щоб я дозволила йому продати свою однокімнатну квартиру, адже у мене наразі є житло. Вони б продали свою і купили б собі більшу, бо їм зараз дуже тісно. Сина свого я розумію, і навіть шкодую, але на такий необачний крок я наважитися не можу, адже в разі чого, я опинюся на вулиці, бо ми з чоловіком не розписані, а його доньки мене не люблять, і відразу на наступний день з дому попросять на вихід
Uncategorized

Син прийшов до мене з пропозицією, щоб я дозволила йому продати свою однокімнатну квартиру, адже у мене наразі є житло. Вони б продали свою і купили б собі більшу, бо їм зараз дуже тісно. Сина свого я розумію, і навіть шкодую, але на такий необачний крок я наважитися не можу, адже в разі чого, я опинюся на вулиці, бо ми з чоловіком не розписані, а його доньки мене не люблять, і відразу на наступний день з дому попросять на вихід

Мені 56 років, ще 10 років тому в моєму житті з’явився чоловік, Василь. Він був давно розлученим, а я вдова, то ж ми вирішили зійтися, але офіційно ми не розписувалися, бо не мали такої потреби. У Василя своя двокімнатна квартира, а у мене однокімнатна, то ж ми вирішили, що будемо жити у чоловіка, там і […]

Read More
Зі своїм чоловіком я познайомилась на весіллі. Він одружувався на моїй співробітниці, а вже наступного дня ми почали жити разом
Uncategorized

Зі своїм чоловіком я познайомилась на весіллі. Він одружувався на моїй співробітниці, а вже наступного дня ми почали жити разом

У видавництві я пропрацювала майже чотири місяці, коли одна зі співробітниць, з якою ми добре спілкувалися, запросила мене на своє весілля. З її нареченим я не була знайома, але запрошення прийняла, хотілося вигуляти нове красиве плаття. Джерело Колега покликала ще пару дівчат з роботи, на весілля ми прийшли всі разом, трохи запізнилися, всі вже сиділи за […]

Read More
Надія ходила до церкви. Просила Бога, аби забрав це дитя до себе. Купляла свічки і ставила їх за те, аби Господь зіслав їй ліпше хвoробу, cмeрть, аніж вона мала наpoдити цю дитину. Але… Немовля з’явилося на світ живим. Це була дівчинка
Uncategorized

Надія ходила до церкви. Просила Бога, аби забрав це дитя до себе. Купляла свічки і ставила їх за те, аби Господь зіслав їй ліпше хвoробу, cмeрть, аніж вона мала наpoдити цю дитину. Але… Немовля з’явилося на світ живим. Це була дівчинка

Надію я зустріла в одній з лікарень. Забігла провідати давню подругу. І, як буває, серед незнайомих людей, розговорилися. Поміж бесідами про погоду, політику, високі ціни і низькі зарплати, жінки виповідали свої життєві історії. Найбільше мене вразила розповідь Надії. Можливо, вона стане уроком і для читачів «Сімейного гніздечка». За матеріалами видання Наш День Справді, у палату заходить […]

Read More
Кажуть, з сільської дівчини міську зробити легко, а навпаки – навряд чи вийде. Міською Надія стала в короткий термін. Перейняла все, що треба було для цього, від однокурсниць. І фарбуватися, і одягатися стала не гірше. А красою і статтю її Бог нагородив. Надійка сподобалася Глібу, синові завідувача кафедрою філософії. Вона його так захопила своєю незвичністю, що він і не помітив, як безнадійно закохався в дівчину і вирішив з нею одружитися. Для дівчини знайомство з батьками коханого пройшло благополучно, зате нареченого після цього знайомства навчали до півночі: “Ти подумай. Вона ще пахне коров’ячим перегноєм».
Uncategorized

Кажуть, з сільської дівчини міську зробити легко, а навпаки – навряд чи вийде. Міською Надія стала в короткий термін. Перейняла все, що треба було для цього, від однокурсниць. І фарбуватися, і одягатися стала не гірше. А красою і статтю її Бог нагородив. Надійка сподобалася Глібу, синові завідувача кафедрою філософії. Вона його так захопила своєю незвичністю, що він і не помітив, як безнадійно закохався в дівчину і вирішив з нею одружитися. Для дівчини знайомство з батьками коханого пройшло благополучно, зате нареченого після цього знайомства навчали до півночі: “Ти подумай. Вона ще пахне коров’ячим перегноєм».

У селі життя простіше, тут воно проходить на очах – не сховаєш його, як в місті, за залізними дверима на верхньому поверсі. Всі бачать і знають, хто до тебе в гості приїхав, що ти купив, що продав. Яке господарство у тебе, який город, скільки живності у дворі, яку зарплату або пенсію отримуєш. У селі нічого […]

Read More
Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання
Uncategorized

Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в світлій квітчатій хустині. Відвела від карих очей каштанове хвилясте пасмо. «Не для того я тебе, Гришо, чекала, аби бути з тобою. Для іншого…» – замість привітання

Коли Григорій повернувся зі своїх заробітків і, опустивши очі, сказав їй, що від нього там, в Польщі, чекає дитину інша дівчина і він приїхав розлучитися – Марта присягнулася тоді собі, що буде чекати і дочекається. Через 20 років Григорій з’явився в своєму поліському селі, підійшов до Мартиного обійстя. Вона поралася у квітнику. Підняла голову в […]

Read More
Якби хтось сказав в день мого весілля, рік тому, що я розлучусь через 12 місяців, я б, мабуть, розсміялася йому в обличчя. З Іваном ми зустрічалися цілих сім років. Погодьтесь, це зовсім не мало. Ми розуміли один одного з пів слова. А як за нас раділи батьки, адже ми стільки часу до цього йшли. В своїх мріях я вже бачила нас з Іваном і з маленькими дітками поруч. Все розвалилося в один “прекрасний” день
Uncategorized

Якби хтось сказав в день мого весілля, рік тому, що я розлучусь через 12 місяців, я б, мабуть, розсміялася йому в обличчя. З Іваном ми зустрічалися цілих сім років. Погодьтесь, це зовсім не мало. Ми розуміли один одного з пів слова. А як за нас раділи батьки, адже ми стільки часу до цього йшли. В своїх мріях я вже бачила нас з Іваном і з маленькими дітками поруч. Все розвалилося в один “прекрасний” день

Наприкінці місяця буде рік, як я вийшла заміж. Рік назад я стояла перед коханим у прекрасній весільній сукні. Ми були такі щасливі та закохані. Гості ще довго ділилися з нами приємними враженнями з церемонії, яка була організована ідеально. Я хотіла згадувати кожну деталь того дня, але стрес змусив мене все забути. Весілля пройшло дуже швидко, […]

Read More