Тоді у мене було день народження, 60 років, кругла дата. Я вирішила не обтяжувати себе та замовила бенкет у ресторані. Запросила всіх родичів, навіть з Харкова гості приїхали.
Ми гарно потанцювали, випили, розважалися. Невістка Оленка сиділа якраз біля мене.
– Ой, телефон зник? Невже загубила? – хвилювалася дівчина.
– Постривай, доню, я зараз до тебе зателефоную.
Гудки пішли. І тут чую таку дивну мелодію. Здавалося, що у ресторан забігла корова. Але ні. Це так лунала музика з телефону невістки. Він випав під стіл, а дівчина сама пішла до туалету. Я вибила, підійняла телефон. На екрані висвітлилося “Корова Клара” та моє фото.
Не можу сказати, що у мене були чудові стосунки з Оленкою, але я намагалася всіляко завоювати її любов та довіру. Знаю, що у дівчини норовливий характер. Ну, наприклад, подарувала їй на день народження золоту каблучку або ж на весілля віддала молодятам свою другу квартиру. Але бачу, що дарма розщедрилася…
– Синку, я випадково побачила у телефоні Оленки музику та фото..
– Мамо, та це жарт такий! Розслабся, гумору не розумієш? І, до речі, не можна брати чужі речі, – сказав син та вирвав у мене з рук телефон Оленки.
До кінця вечора я намагалася вичавити з себе посмішку. Але натомість зачинилася у туалеті та почала плакати – то ось так мене рідні діти люблять та цінують? Настрій було зіпсовано остаточно. Ще й сестра з Одеси, Марта, помітила розтерту туш. Вона знала мене краще за рідних батьків.
– Ну? Кажи, я слухаю, – розпитувала Марта на подвір’ї.
Я не витримала та про все розповіла у деталях. І про мелодію, фотографію та підпис.
– Ну і дурепа. Ти її сама бачила? Вона мені на свиню схожа. Таке рильце рум’яне та ніс п’ятачком. Так, ану не сумуй. Це твоє свято і ти тут зірка. А з сином поговори потім серйозно. Перечекай до завтра.
Однак, вночі я навіть очей не могла замкнути, тільки думала про Олену та сина. Ну що я такого їм поганого зробила? Квартиру віддала, у гості з подарунками приїжджаю. Особливо боляче за сина. Це так Олексій мені віддячив за роки турботи? Я самотужки його підіймала на ноги…
Зранку я зібралася, викликала таксі та поїхала до нього у гості.
– Привіт, а ти чому без попередження?
– Бо шукаю собі місце. Я ж така корова товста, мені багато простору треба.
– Ма, ну що ти починаєш? У мене і так після вчорашнього святкування голова болить.
– Словом, у тебе є тиждень. Забирайте ваші речі та з’їжджаєте до бісової матері. Бачити вас не хочу!
Здавалося, що після такого оголошення син аж протверезів. Але я не жартувала. Через два дні тримала у руках ключі від квартири.
Всі родичі тепер мене засуджують. Бо я так безсоромно вигнала молодят геть. Тільки сестра Марта мене підтримала.
– Ти вчинила правильно, молодець. Тепер вони нарешті зрозуміють, де є межа в гуморі, – сміялася вона.
Можливо, жінка надто гостро відреагувала на такий жарт? А що б ви зробили на її місці?
