У боях за Україну віддав життя капітан четвертого стрілецького батальйону 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу Борис Айзенберг з Одещини. Власник дендраріуму та талановитий художник, що примудрявся бачити красу та велич природи навіть посеред пекла війн*и, він залишив усе, аби захищати рідну землю, коли на неї прийшов ворог.
Свій останній бій воїн прийняв під селом Біла Гора на Донеччині 13 липня. Про це повідомив командир 28 ОМБр Сергій Ткачук, пише “Суспільне”. obozrevatel.com
Біля села Біла Гора на Донеччині 13 липня загинув капітан четвертого стрілецького батальйону 28 ОМБр імені лицарів Зимового походу Борис Айзенберг.
“Він першим приходив на допомогу, не чекав прохань або скарг. Його добре серце і широка душа завжди були відчинені. Він був ясним світочем і провідником в складному й небезпечному світі для нас всіх, його друзів”, — розповів комбриг 28 ОМБр Сергій Ткачук.
Мережею після трагічної звістки прокотилася хвиля скорботи. Воїна з душею митця знали не лише на рідній Одещині, а й далеко за її межами. До повномасштабного вторгнення він був власником дендрарію та займався будівництвом. Коли ж на українську землю прийшов ворог вже з повномасштабною війн0ю – узяв до рук зброю, щоб захистити те, що творив сам і багато поколінь українців.
“Сакури, які ростуть біля Опери в Києві, приїхали з-під Одеси. З дендрарію з Фонтанки, який належав командиру роти нашої 28 бригади Борису Айзенбергу. Він загинув вчора на сході України, захищаючи всіх нас. В мирному житті він саджав дерева, займався будівництвом, навіть на фронті збирав гербарій та малював аквареллю. Одеса памʼятає, як він подарував і сам висаджував золотисті ясени та клени біля Художнього музею разом з Олександром Ройтбурдом. Йому було наявно за 50 і, напевно, він спокійно міг посидіти на службі десь в тилу, але пішов захищати Україну і до останнього був на нулі зі своїми хлопцями. Ви коли проходите Києвом біля Опери і Одесою біля Художнього, згадуйте про Бориса і всіх, хто нас захищає”, – написала журналістка з Одеси Олена Балаба.
Користувачі мережі пригадують зустрічі зі світлим та талановитим Борисом Айзенбергом.
“Як боляче, Борю… Хочу, щоб усі знали, якою ти був людиною і як багато ти зробив для України. “Влад, у мене є 50 декоративних яблунь Незведського, хочу, щоб вони квітнули на вулицях Одеси. Там ще й яблучка смачні для діток будуть. У мене друзі всі “пастися” у розплідник просяться, коли вони дозрівають. З висадкою сам впораєшся? Куди дерева везти?” – пригадує Владислав Балінський діалог з Борисом.
Він додає, що Айзенберг був з тих людей, які робили і простір довкола себе, і тих, з ким зводило їх життя, кращими.
“Боря був із тих людей, які вміють покращувати простір навколо себе і заряджати позитивною енергією всіх оточуючих. Ці перші яблуні ми висадили на вулиці Армійській, а скільки дерев було ще… Ви навіть не уявляєте, як він радів, дізнаючись, що подаровані дерева прижилися… зацвіли… почали плодоносити. Я просто хочу, щоб ви знали… Земля тобі пухом, друже, переможемо. Герої не вмирають!” – написав Балінський.
Навіть у епіцентрі пекла вій*ни, посеред болю, смерті та страждань, Борис Айзенберг примудрявся знаходити прекрасне і утверджувати життя. Його талановиті світлини та витончені акварелі надихали багатьох підписників сторінок воїна у соцмережах.
“Господи, як так!? Чому? Знову найкращі, найталановитіші, найсвітліші!!! Людина, яка відчувала красу навіть там, у пеклі. Відчувала і ділилась тим, що бачила сама, до останнього дня. Гармонію, ніжність, квіти на нулі, віру, життя… Людина, яка створювала світи та надію В це неможливо повірити!” – написала Олена Жукова.
“Дехто знав Бориса Айзенберга лише за його шедевральними фото і картинами з ФБ, які він творив, знаходячись в пеклі… Людина, яка серед болю, жахів, вогню і смертей знаходила і вміла всьому світу транслювати красу, велич і спокій природи…В такі страшні звістки мозок відмовляється вірити…Відбитки його душі назавжди залишаться з нами в його роботах. Такі люди мають жити вічно в наших серцях”, – впевнена Катерина Кордун.
Справжнім офіцером, який безмежно любив Україну, запам’ятали Айзенберга ті, з ким він перетинався на передовій, з ким воював пліч-о-пліч.
“Мав честь служити на початку вторгнення з Борисом Айзенбергом, в одному підрозділі. Дуже порядна людина і справжній офіцер, без совка та зверхності над підлеглими. Людина дуже мирної професії – рослини та ландшафтний дизайн. Але став воїном, став на захист України, не дивлячись на вік та стан здоров’я. Вічна Пам’ять та Слава! Пом’яніть, товариство, “Барбарисовича”, так він себе називав”, – написав захисник Сергій Гуцалюк.
“Друже! Як же так?! Він так хотів в улюбленому Криму сходити в гори і купатися у Лісій бухті…Я сумую”, – пише Сергій Еньков.
Одним з останніх дописів Бориса Айзенберга став пост з його світлиною на тлі зруйнованого обстрілами будинку.
“За моєю спиною будівля, в яку днями влучила крилата ракета вор0га…Скільки ще таких…Одним дано будувати. Другим руйнувати…Останнє значно простіше…Але ми все одно переможемо, бо з нами Бог. І світло завжди приходить після темряви”, – написав воїн, який віддав життя за Україну.
