Мені страшно від того, що мене дратує власна дочка та зять. Нещодавно, вони взяли відпустку й вирішили приїхати до мене у село на цілий місяць. Таке вперше після народження онука Назарчика, а йому вже півтора року. Одразу я звичайно зраділа їх візиту, але зараз мене дивує їх стиль життя та підхід до виховання дитини…
Моя дочка Марина одразу після завершення навчання у школі вирішила вступати до університету у великому місті. Там вона познайомилася зі своїм чоловіком Дмитром. Вони декілька років зустрічалися, а потім одружилися. Живуть у квартирі, яка дісталася Дмитру від його бабусі та дідуся. Взагалі, Маринці так сподобалося у місті, що до мене вона приїжджала раз на 2 місяці, а після народження сина взагалі не з’являлася.
Я часом до них приїжджала, але лише на декілька днів. А тут вони до мене, аж на місяць! Я думала, що доця буде допомагати мені по господарству, а зять допоможе всі чоловічі справи переробити, адже чоловіка я втратила 10 років тому, але сталося не так, як гадалося.
Вони у своєму місті звикли спати до обіду! Якщо раніше Маринка вставала разом зі мною о 5 ранку, то тепер підняти її з ліжка дуже важко. Виявилося, що зять мій вирушає на роботу опівдні й працює до самої ночі, от вони й звикли спати довго й малого так привчили.
Встають десь о 9, йдуть пити каву. Після цього в них якась ультрамодна зарядка з телефоном, хоча можна безкоштовно позайматися на городі із сапкою. Хіба ж це не краща зарядка? Після цього, приступають до сніданку, десь в годині 11. Залишивши гору немитого посуду донька запитує, чим мені допомогти. А чим вона мені допоможе, якщо я прокидаюся о 5 ранку і до того часу вже самостійно зі всім справляюся?
Зять мені дуже допоміг, сажу в літній кухні потрусив, паркан відремонтував та підфарбував, але на городі мені ніхто не допомагає. Майже увесь свій час вони проводять у лісі, або біля річки.
А ще й онук. Я розумію, що він ще малий й лізе всюди, але ж він постійно робить шкоду! А найгірше, що ні дочка, ні зять його не сварять. Говорять мені, що це нова методика виховання, коли дитині до 3 років можна все, головне слідкувати за його безпекою. А як можна не кричати на дитину, якщо вона робить шкоду? Яка потім дисципліна буде?
Дуже прикро визнавати, але я вже дочекатися не можу того часу, коли вони поїдуть додому.
Можливо ви підкажете, що робити у такій ситуації?
