У мене є дочка Віта, яка вийшла заміж років 6 тому. Зять Олег дуже файний хлопець, працьовитий, добрий, щирий.
За той час, що діти були в Чехії зять не раз висилав гроші своїй мамі. Моя сваха не раз могла його попросити про це, бо бачте у неї потреби є. Не бачу я потреби у новому сервізі, але нехай.
Потім дивлюся, а вона в новому пальто і чобітках. Звичайно, що старе вже давно зносилося і не має ніякого вигляду. Грошей казала постійно бракує купити собі, то чому б не попросити допомоги в сина. Адже він там точно не бідує.
Я деколи слухала її і не розуміла. Вона мати, вона жінка працездатного віку, то чому не йде на підробіток? Чи може думала, що її син поїхав і гребе гори грошей? Не знаю…
Діти поїхали собі на квартиру заробляти, а вона лізе зі своїм оцим одягом.
Навпаки старалася і лишню копійку дітям відкладала, щоб скоріше ту квартиру купили чи на ремонт.
Минув час. Діти приїхали і запросили батьків до орендованої квартири. Типу відсвяткувати повернення.
Ми з чоловіком накупили фруктів, торт замовили, квіточки дочці, а зятю одеколон, бо скучили і хотілося нарешті їх привітати. Навіть совість мучила, що ми з чоловіком не так сильно подбали, що діти були змушені на заробітки поїхати.
Натомість сваха і сват прийшли з порожніми руками. Може якраз наготували долоні, щоб гроші синові випросити, бо як інакше?
А потім діти почали вибирати собі квартиру. Я подумала, що саме зараз час, щоб віддати гроші, які я їм призбирувала! Сума там вийшла приємна, як на мене – 5 тисяч доларів. Ми з чоловіком роками ці гроші складали, але дітям нічого не шкода.
Дочка дуже зраділа. Сказала, що квартиру вони вже обрали. А за подаровані гроші зроблять дитячу і докуплять сантехніку.
– Дитячу? А що так раптом? Спершу спальню собі облаштуйте…
– Ну мамо… Ти скоро станеш бабусею… – усміхнулась Віта.
– Ти серйозно? Радість яка!
Мене ще більше тішило, що гроші підуть на користь дитинці.
Минуло кілька місяців, ремонт йшов повним ходом. Дочка запросила мене глянути на усе це. Та коли я побачила голі стіни дитячої кімнати, то добряче здивувалася.
– Мамо, я не хотіла тобі говорити, ми доробимо її пізніше. Так склалось…
– Ану кажи, що таке?
– Та це все свекруха, – Віта зажурено опустила очі. – Вона взяла ці гроші. Їм зі свекром різко закортіло переїхати на дачу. Сказала, що дитина народиться тільки через пів року, що ми ще встигнемо заробити.
– Так! Я нічого не розумію!
– Вона пояснювала, що в місті стало некомфортно жити, вимикають воду, світло, холодно стає. А там буде своя криниця і пічка. Захотіли таку дачу, що і зимувати там можна було.
Я підозрюю, що моя Віта була проти, це зять наполіг, не змогло його добре серце відмовити наглій матері. Шкода, що він цього не бачить.
А ви собі можете уявити, що я відчула в цей момент? Гроші, які ми так довго відкладали, зайвого собі не дозволяли забрала сваха!
А діти тепер замість того, щоб насолодитися батьківством повинні дороблятися на клятий ремонт. Я одна думаю, що моя сваха неправильно чинить з молодими? Ну так не робиться! Звідки вона собі взяла, що син її забезпечувати має?
Діти самі собі господарі і ніхто не має до них лізти і відбирати гроші! Тим більше, що свати ніколи такі бідні не були.
Я не бачу вибору, крім того, щоб йти і повернути ті гроші. Ще й накажу, щоб забрала руки від дітей.
Сестра це все послухала і наполягає, щоб я не лізла. Що всі дорослі і вправі самі вирішувати. Що я тільки всіх пересварю.
Може частка правди у її словах таки є, просто в голові не вкладається ця ситуація. А що б ви зробили?