Моя подруга завжди мені розповідає історії про свого старшого брата, який живе дуже бідно. Заробляє він мало, дружина останні роки постійно в декреті, ще й нещодавно знову двійню народила. Я не питала, скільки він заробляє, але з розповіді було розуміло, що ледь вистачає на харчі та квартплату.
Я зазвичай хороші речі моєї доньки продавала, а тут вирішила зробити добре діло. Думаю, подруга постійно плаче, скаржиться, який у неї бідний брат, і я вирішила віддати наші торішні зимові речі.
Загалом я віддала зимовий комбінезон за 2 тис. гривень, одні черевички зимові, які брала з 1 тис. гривень, ще осінні черевики та осінню куртку в сумі на 2 тис. гривень. Також ще всякі дрібниці, як шапки, рукавички, светри. І що ви думаєте? Я просто шокована з цієї горе-матусі, вона всі ці мої речі виставила на продаж в інтернет-магазин. Я була дуже зла, адже ще сумнівалася, продавати ці речі чи залишити для другої дитини, яку ми якраз плануємо.
Через декілька днів знову прийшла подруга вже зі списком, що треба її племінникам. Такі речі, як дитяче ліжечко, велосипед, санки, коляску я взагалі залишила, бо знаю, що ще пригодиться. От вона і поклала око на них.
Я, звичайно, відмовила, але подруга взагалі не зрозуміла чому. Вона подивилася на мене з-під лоба, та ще й сказала, що я виховую одну дитину, а там багатодітна сім’я і не гарно на таке шкодувати майно. Я не розумію, чи то я така погана, чи що, але чому ми з чоловіком має гарувати на дитину, щоб її забезпечити, а інші народжують, і думають, що всі їм чимось зобов’язані.
Я не проти багатодітних сімей, однак, якщо ви бачите, що не маєте можливості утримувати діток, то безвідповідально їх народжувати і чекати, щоб хтось щось подав.
Ну хіба ж я не права?
