Жила, край села, бідна мати
І двоє маляток із нею.
Та лихо підкралось прокляте —
Бандити спалили оселю.
Забрали в полон всю родину,
Але врятувалася мати.
Жива ледь, прийшла на руїни,
І впала на згарище хати.
Нічого не пила, не їла,
Ледь рухала тихо губами —
І в день і вночі все молилась
І землю вмивала сльозами.
Молила у Господа Бога
Дітей захистити рідненьких.
Благала, молила, ридала…
Боліло у мами серденько.
«Врятуй моїх доньку і сина!
Пошли їм спасіння з полону» —
Молила вона щохвилини
Знайшовши в руїнах ікону.
Сусіди жаліли небогу,
Забрати до себе хотіли.
А та, лиш молилася Богу
Й на згарищі тихо сиділа.
«Я в лісі знайшов гострий камінь,
Й мотузку розрізав швиденько»-
Так, хлопчик розказував мамі,
Пригоди свої чималенькі.
«З сестрою блукали лісами,
Ведмідь захотів нас роздерти,
А потім, чомусь передумав,
І ми врятувались від смерті.
А згодом, був дощ із грозою,
Ми швидко під дуб заховались
Та блискавка в дуба попала
А ми, бач, живими зостались.
А далі ми вийшли до річки.
Місток під ногами зломився.
Та диво нас знов врятувало
Як бачиш, ніхто не втопився.
Мисливці нас вивели з лісу,
Дорогу додому вказали» —
Такі ось дива, всім сусідам
Малята малі розказали.
Молитва — лікує і тішить,
І змучені душі рятує.
Її промовляйте частіше
І Бог неодмінно почує!
