Після важкого дня на роботі я вирішила пройтись парком, щоб купити улюблену солодку каву. Погода була такою хорошою, що я навіть наважилась поїхати додому міським автобусом. Давно вже я на такому не каталась. Мабуть, через це мене так і обурила ситуація, яка сталась дорогою.
Приїхав автобус уже майже до верху забитим. І діти, і літні люди — усі товклись, ніби сардини в бляшанці. Але найбільше дратував не натовп, а молодий хлопець, що голосно слухав музику і жваво підтанцьовував у такт, сидячи на пільговому місці.
Над нами вже майже висіла невисока бабуся з важкими сумками. За поручень вона могла взятись лише двома пальцями, тому на кожній зупинці я молилась, щоб і цього разу вона не впала. Я вже хотіла зробити йому зауваження, як на одній із зупинок до пасажирів приєдналась молода дівчина. На першому ж повороті її так занесло, що я і ще одна жіночка ледь вловили! Виявилось, вона вагітна. І термін в неї, скажу я вам, точно не маленький. Можете уявити, як воно: у спеку стояти в тісному автобусі з величезним животом.
Я обережно зачепила хлопця, що сидів поруч, за плече. Сподівалась, він зреагує на цей жест, підніме голову догори і побачить вагітну, якій треба сісти. Але він це проігнорував. Тоді я вирішила діяти прямо.
– Вибачте, а ви не бачите, що над вами стоїть літня людина і жінка на останніх термінах вагітності? Не думаєте, що їм сісти треба більше, аніж вам?
– А чого ж вони на автобусі їздять, як обидві такі немічні? Нехай вдома сидять. От доїду я до своєї зупинки, тоді хтось із них може й сяде, — з посмішкою відповів мені молодик, навіть не збираючись вставати.
Мене так розлютило це хамство, що я, не роздумуючи довго, вилила на нього свою улюблену каву з вершками. Це так шокувало молодика, що він спочатку навіть кинувся на мене з кулаками! Але одразу ж передумав, попросив зупинити і вийшов з автобуса.
Я розумію, що він теж заплатив за проїзд. Але хіба ж можна отак-от поводитись? Він же не один у цьому світі!
Як ви гадаєте, хто в цій ситуації правий?
