22 Листопада, 2024
Дружина бійця дізналась про другу вагітність у день втрати чоловіка: “Впала на коліна, почала плакати й обіймати сина”

Дружина бійця дізналась про другу вагітність у день втрати чоловіка: “Впала на коліна, почала плакати й обіймати сина”

Дружина загиблого в бою бійця з Буковини, Андріана Лазаренко, дізналася про свою другу вагітність у день смерті чоловіка – він служив на Бахмутському напрямку і потрапив під мінометний обстріл. Їх новонародженого сина назвали Олександром.

Старший син подружжя також залишився без тата. Разом з дітьми жінка регулярно відвідує могилу чоловіка, щоб зберегти його пам’ять як героя. Каже, найболючіше те, що у молодшого сина не буде з ним спільних спогадів. Істрію сімї розповіли в сюжеті Суспільного.

Андріана дізналася про свою вагітність 18 листопада 2022 року – тоді її чоловік уже тиждень перебував на передовій на Бахмутському напрямку.

“Коли дізналася про вагітність, я написала йому повідомлення, хоча він його не відкрив. Але пізніше побратими розповіли мені, що він побачив сповіщення про це й сказав: “Ура, в мене буде друга дитина”, – пригадує жінка.

У той день Олександр потрапив під мінометний обстріл і не встиг укритися у бліндажі. Про смерть чоловіка Андріана дізналася вже наступного дня. Чоловіка впізнали за татуюванням, а тіло закопали у закритій труні. Через це вона все ще відчуває, ніби Олександр повинен повернутися додому.

“Поки під нашу браму під’їхала “швидка” та бійці ЗСУ і я все зрозуміла. Впала на коліна, почала плакати й обіймати сина. Витягнула тест із шухляди й показала сестрі, казала: “Віко, так не може бути, я ж лиш вчора дізналася, що вагітна”, – каже Андріана.

Андріана вважає себе не вдовою, а “дружиною загиблого героя”. Вона пообіцяла собі, зробити їх дітей щасливими. Через чотири місяці після похорону Андріана вирішила взяти свого молодшого сина з собою на могилу його батька. З того часу хлопчик разом з матір’ю кожного тижня приносить на кладовище свіжі квіти та запалює свічку.

Без тата залишився й старший син подружжя – Давид. Тоді йому було 3,5 роки. Він також був на похороні батька, втім спершу не міг змиритися з його відсутністю. Натомість просив щовечора телефонувати татові, щоб дізнатись як у того справи.

“Він впродовж трьох місяців після смерті Олександра дзвонив йому рано, в обід та ввечері. Запитував, чому тато не бере слухавку? Я пояснювала, що там немає інтернету або можливості говорити. Вже десь навесні я на кладовищі сказала йому: “Давидику, тато загинув. Тепер його будинок тут й ми будемо до нього приходити. Ми не перестанемо його любити, але він мусить бути тут”, – каже Андріана.

Щоб зберегти спогади про Олександра, в окремій шухляді зберігають його речі, флягу з водою, на які вигравіюваний позивний бійця “Іспанець”, – у ній досі є вода. Також Андріана зробила альбом, де зібрала фотографії чоловіка. Андріана визнає, що місяці після смерті її чоловіка були важкими, але народження молодшого сина стало для неї стимулом жити далі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *