Моя дружина старша на 12 років і ми безмежно щасливі разом. Та є одна проблема…
Так склалось у суспільстві, що чоловік у стосунках повинен бути старшим за жінку, або її ровесником.
У мене ситуація протилежна через що батьки та друзі були дуже здивовані. Батьки взагалі не сприйняли мого рішення та зі своїх образ навіть до мене дзвонять.
Друзі спершу сміялися, а потім насміхалися. Казали, що такого точно від мене не чекали.
Я дорослий, працюю сам на себе. Донедавна батьки щиро пишалися мною, бо я всього досяг сам, я докладав багато зусиль аби добитися чогось.
Ми ніколи не були багатою родиною, тепер я сам можу допомагати мамі й татові.
Мама все життя пропрацювала вихователькою у дитсадку, а тато механіком. Їхніх зарплат вистачало якраз щоб прожити. Інші батьки шукали якісь підробітки чи міняли роботу, мої ж нічого не хотіли змінювати. І я ніколи їх за це не засуджував. Не говорив про друзів, чиї батьки вчилися, будували кар’єру та жили в достатку.
Мій перший велосипед я купив собі сам. Коли на першому курсі влаштувався на підробіток.
У мене зав’язувались стосунки з дівчатами, але не поспішав робити серйозніший крок. Але коли зустрів Лілю, то зрозумів, що вона моя доля.
Ліля успішна, талановита жінка, директорка рекламної агенції. Вона старша за мене на 12 років. І як би це не звучало, але я справді закохався у неї з першого погляду, навіть не знаючи чим вона займається.
Між нами одразу спалахнула іскра, ми ходили на побачення та скоро почали жити разом.
Невдовзі я хотів познайомити її з батьками. Коли мама почула скільки Лілі років, то обізвала її старухою. Поки що знайомство перенесено.
Ліля розлучена, але ніколи не народжувала.
Ми розписалися через 4 місяці. І прожили разом щасливі 4 роки. Ми ніби завжди на одній хвилі, ніби все життя знали один одного. Я кохаю її щодня сильніше.
З Лілею ми спокійно можемо говорити про роботу та важливі соціальні теми, ми ділимося секретами та довіряємо один одному. Це не те, що я отримував від побачень з ровесницями, яких цікавила тільки мода та ресторани.
Батьки досі не можуть прийняти той факт, що ми щасливі разом. До слова, Ліля ніколи не виглядала на свій вік, вона справжня красуня.
– Ми внуків хочемо! Але кого вона тобі народить? Стара вже! Не будь дурним! Візьми собі молоду жінку! – все повторювала мама.
А я б дуже не хотів, щоб негативне ставлення батьків якось відображалося на наших дітях.
Для мене діти – це не весь сенс життя. Якщо ми захочемо, то станемо батьками. Мені достатньо кохати Лілю та її кохання до мене.
Але було б набагато легше жити, якби й рідні прийняли мій вибір. От скажіть, як їм це пояснити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!