Протести польських фермерів, які вже другий місяць блокують український кордон, набувають загрозливих масштабів і далекі від завершення,пише тсн
І, схоже, що уряд Дональда Туска втратив момент для своєчасної реакції, а зараз, за місяць до місцевих виборів 7 квітня та до Європарламенту 9 червня, не знає, як діяти далі. Точніше, там готові знехтувати добросусідськими й партнерськими відносинами з Україною на догоду власним політичним інтересам.
Після другої провальної зустрічі прем’єра Дональда Туска з аграріями в суботу, 9 березня, вони п0грожують “зупинити” всю країну. “На 20 березня анонсуємо протест у всій Польщі, в кожній ґміні, в кожному повіті. Від 7 ранку до 7 вечора вся Польща зупиниться. Діти не доїдуть до шкіл, люди не доїдуть до роботи, але ми не маємо іншого виходу”, – заявив після зустрічі з Туском фермер Станіслав Барна.
У відеозверненні 3 березня Володимир Зеленський сказав, що ситуація на польсько-українському кордоні вийшла за межі економіки та моралі. “Просто неможливо пояснити, як складнощі країни, що стікає кр0в’ю, можна використовувати у внутрішній політичній боротьбі”, – додав український президент. Ця заява прозвучала після неоднозначного коментаря Туска щодо можливості повного закриття кордону для призупинення взаємної торгівлі. Хоча від такого радикального рішення насправді більше постраждає польський бізнес.
Тож, чи є шанс на примирення між Україною та Польщею? Чому уряд Туска йде на поводу у маргінальних протестувальників і фермерів? І яких дій з боку Варшави нам чекати далі?
Провокації і напади на поліцію: протести радикалізуються
Анонсований на 6 березня кількатисячний протест фермерів у Варшаві переріс у сутички з поліцією. Неподалік Сейму та канцелярії прем’єра мітингувальники палили шини, кидали в правоохоронців петарди, каміння та бруківку. 14 поліцейських, яким довелося застосувати kuйки, сль0зогінний газ і світлошумові rранати, були поранені. Затримали 55 людей, яких багато польських ЗМІ називають провокаторами. Більшість із них були наnідпитку. Дехто навіть ходив містом у мішковині, яка мала нагадувати середньовічний одяг, натякаючи, що польські фермери такі ж бідні.
Фото та відео цього протесту облетіли європейські й навіть американські ЗМІ, вкотре продемонструвавши, що польський уряд або не контролює ситуацію, або не хоче приборкати протести аграріїв, використовуючи питання українського експорту у власних політичних інтересах. Дійсно, і сам Туск, і спікер Сейму Шимон Головня (який наразі має найвищий політичний рейтинг у Польщі – ред.), і керівники поліції назвали протестуючих, які вчиняли провокації, “хуліrанами”. По більшості вже є відповідні рішення судів. Проте в цілому чинна польська влада не заперечує право фермерів на протест, враховуючи блокаду українського кордону, наголошуючи, що в Польщі – демократія.
Дійсно, протести аграріїв дуже часто бувають досить епатажними. Наприклад днями чеські фермери розкидали rній на вулицях Праги. Раніше у Варшаві біля канцелярії Туска протестувальники спалили труну з написом “Фермер, який прожив 20 років, був у6uтий “зеленою угодою”. Проте, за час протесту польських фермерів було як мінімум чотири випадки, коли на дорогу чи залізничні колії висипали українське зерно, кукурудзу та ріпак. І в жодному випадку Київ не почув належного засудження польським урядом таких протиправних дій.
Ба більше, на протестах фермерів біля українського кордону були члени відверто прор0сійської партії “Конфедерація”, як і в кінці минулого року на акціях польських перевізників, які також блокували наші прикордонні пункти. Проте, знову ж таки, жодної належної реакції з боку польського уряду ми не побачили, як і розслідувань щодо можливого впливу на все це з Москви. Тим паче, багато говорили й про підтримку цього протесту колишньою правлячою в Польщі “Право і справедливість”. Але, здається, зараз, це вже майже доконаний факт: лідер партії Ярослав Качинський на 18 травня анонсував великий марш у Варшаві на підтримку польських фермерів, які є його великим електоратом, із вимогою до Сейму ухвалити резолюцію про “зелений курс” та ембарго на українське зерно.
До того ж, кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський нагадує, що заступник міністра с/г Польщі Міхал Колодзейчак (який був обраний за списками “Громадянської коаліції” Туска, але є лідером “Агроунії”, яка була організатором протестів фермерів ще рік тому) засудив дії поліції, назвавши їх “жорст0кими” й “непрофесійними.
“Ми бачимо, що ситуація ще далека від свого вирішення. Туск намагається все ж таки задовольнити вимоги фермерів. Швидше за все, буде розв’язання ситуації, пов’язаної із “зеленою угодою”. Можливо, буде якесь послаблення для Польщі чи навіть всього європейського фермерства. Але, є ще й політичний фактор. Колодзейчак критикує своїх співкоаліціантів за ці затримання. Тому, ми знову й знову бачимо, яким крихким є цей союз. Власне, Туск минулого року й взяв до свого списку Колодзейчака, щоб мати підтримку фермерів. А зараз ми бачимо, у що ця “підтримка” вилилася. Він вже нічого не може з цими фермерами зробити. Тобто, фактично він мусить шукати різні способи, щоб задовольнити їхні вимоги”, – коментує для ТСН.ua Станіслав Желіховський.
Уряд хоче викупити зерно: як “працює” економіка ЄС
Чого вимагають польські фермери?
По-перше, їхній протест є частиною загальноєвропейських акцій аграріїв, які прокотилися Італією, Іспанією, Чехією, Німеччиною та іншими країнами.
По-друге, всі європейські фермери вимагають не поширювати на них правила “зеленого переходу” ЄС, які передбачають обмеження використання добрив і пестицидів у рамках зменшення викидів парникових газів до 2050 року, що, за їхніми словами, підвищить ціну с/г продукції.
По-третє, саме польські фермери вимагають повного обмеження експорту української агропродукції до Польщі аж до закриття кордону.
“Премʼєр сказав (Дональд Туск на зустрічі з аграріями в суботу, 9 березня – ред.), що буде намагатися переконати Єврокомісію щодо “зеленого курсу”. А щодо кордону, то сказав, що не закриє кордон”, – сказав фермер Анджей Соботінський.
Наступна зустріч Дональда Туска з аграріями заплановала вже на понеділок, 11 березня. Проте, ще у четвер, 7 березня, виступаючи на з’їзді Європейської народної партії у Бухаресті, польський прем’єр заявив, що збереження режиму вільної торгівлі між Україною та ЄС зашкодить як самому блоку, так і власне Україні:
“Адже, якщо ми втратимо вже не ентузіазм, але поширену в Європі й Польщі підтримку України, тому що люди будуть втомлені нести надто важкий тягар, то ми всі на цьому втратимо: і Європа, і Польща і, насамперед, Україна. Тому режим вільної торгівлі з Україною треба обмежити, щоб знову ефективно захистити європейський і польський ринки. Я сподіваюся, що це переросте у спільні дії на рівні Європейської ради”.
Що має на увазі Дональд Туск? У травні 2022 року, щоб підтримати українську економіку під час повномасштабного російського вторгнення, ЄС обнулив всі мита й квоти на наш експорт. Це стосувалося й скасування дозволів на роботу в ЄС для українських перевізників. Хоча зазвичай країни, які вступають до ЄС, ведуть переговори про це роками. Проте, від 2022 року багато чого змінилося. Наразі через польський кордон експортується лише 5% нашого аграрного експорту, все інше йде морем, бо Силам оборони України вдалося налагодити роботу власного зернового коридору.
“Якщо поглянути на цю ситуацію, вона викликає купу запитань. Адже Польща вже заборонила в односторонньому порядку імпорт українського збіжжя в саму Польщу. Тож виникає запитання, а чому вони протестують проти зерна з України, якщо воно й так під забороною? Забороняти те, що вже й так заборонено? Якщо ситуація там не покращиться, ми також готові йти далі і запускати процедуру порушення проти цих країн”, – заявив віцепрезидент Єврокомісії (ЄК) Валдіс Домбровскіс.
Наразі своєрідним дедлайном і для аграріїв, і для уряду Туска, є 15 березня, коли Єврокомісія має оголосити своє рішення щодо того, як “зелений перехід” розповсюдиться на фермерів, чи будуть якісь послаблення та перехідні періоди. Дуже добре, що польський прем’єр чітко стоїть на позиції неможливості повного закриття кордону з Україно. Проте, водночас, він нічого не робить для того, щоб його розблокувати, обіцяючи польським фермерам просто викупити надлишки їхнього збіжжя (кожної весни аграрії притримують продаж зерна, сподіваючись на підвищення цін – ред.) коштом держбюджету, що свідчить про “прекрасну” роботу польської економіки, як частини європейської з ринковими умовами.
Що буде далі: очікуємо нових заборон
Валдіс Домбровскіс вже натякнув, що ЄК готова піти на поступки країнам-сусідам України, обмеживши імпорт цукру, яєць і м’яса птиці, на додачу до вже заборонених пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику. Це Брюссель готовий передбачити в черговому рішенні про продовження ще на рік – до 5 червня 2025 року – рішення про скасування всіх квот і мит на український експорт.
Проте польських фермерів це вже не влаштовує: ще кілька тижнів тому вони хотіли поширити ембарго не лише на цукор, яйця та м’ясо птиці, а й на м’які фрукти, мед, яблучний сік та олію; а вже зараз вимагають повністю закрити кордон. І, з огляду на те, як все розвивається, уряд Туска цілком може піти на подальші обмеження додаткових товарних позицій українського експорту, чим спричинить каскадну реакцію з боку інших наших сусідів. Київ на всіх рівнях комунікував це з Варшавою. Проте уряд Туска і тут вочевидь вирішив використати українську “карту” у внутрішньополітичних розбірках, щоб напередодні місцевих виборів 7 квітня не втратити рейтинги.
За словами очільниці напряму “Регіональна безпека та дослідження конфліктів” Фонду демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва, дослідниці Лондонської школи економіки та політичних наук Марії Золкіної, не варто сподіватися, що якісь дії Києва зараз зможуть потенційно переломити хід ситуації в Польщі на користь України.
“Ці протести й блокада на кордоні стосується не лише українського імпорту чи навіть транзиту, а цілої низки питань, які до України не мають відношення. І блокада кордону – це про відносини польських аграріїв, польського села, в широкому сенсі цього слова, власне сільського провінційного електорату (близько 40% поляків живуть у селах – ред.) з польською владою з одного боку, і про відносини Варшави з Брюсселем з іншого. Але, чи означає це, що Україні треба плисти по течії і взагалі нічого не робити? Точно – ні. Ми можемо вжити низку заходів, які можуть максимально цей удар”, – говорить ТСН.ua Марія Золкіна.
По-перше, на думку дослідниці, має максимально спокійна й конструктивна позиція на міжурядовому й вищому політичному рівні. Тобто, треба максимально уникати різких політичних рухів і заяв, але при цьому інтенсифікувати взаємодію на робочому рівні саме між обома міністерствами с/г та урядами, й всі претензії і можливості спрямувати саме туди.
По-друге, максимально спокійно в бюрократичному сенсі використовувати посередництво ЄК.
“Минулого року з українського боку була зроблена помилка, коли заклики до ЄК лунали в політичному сенсі, мовляв, зробіть щось, вплиньте на Варшаву. Зараз польський уряд і Туск особисто, розуміючи масштаби проблеми, яка реально частково виходить з-під контролю уряду, самі зацікавлені, щоб з мінімальними політичними втратами всередині країни, зокрема електоральними, все ж вийти на раціональне рішення, принаймні по кордону. І цього разу шанси на те, що ЄК зможе відіграти роль посередника, достатньо високі. І це є вікном можливостей для України. Але воно зачиниться, щойно з українського боку знову почнуть лунати якісь різкі політичні заяви про те, нехай ЄС розбирається з Варшавою”, – зазначає Марія Золкіна.
По-третє, це не нова порада, проте, на жаль, вона мінімально виконується українським політичним керівництвом, – це уникати популістичних кроків. Наприклад, історія з поїздкою українських урядовців на кордон і взагалі планами самого Зеленського зустрічатися на кордоні з польською стороною, точно не відповідає потребі вирішувати питання бюрократично.
По-четверте, ситуація дійсно зайшла дуже далеко, бо емоційна напруга в цій окремо взятій категорії населення (польське селянство, яке протестує – ред.) може призвести до більш серйозних проблем саме на побутовому рівні.
“І я маю більше порад щодо обережної позиції із заявами саме з українського боку не через те, що Україна має проявляти певну слабкість таким чином і чекати, поки поляки вирішать бути конструктивними, а тому що, на жаль, все це може максимально негативно позначитися на побутовому ставленні до українців у Польщі (і, власне, вже почало позначатися – ред.)”, – підсумовує Марія Золкіна.
На 28 березня, власне, трохи більше ніж за тиждень до місцевих виборів у Польщі, призначена зустріч Дениса Шмигаля та Дональда Туска у Варшаві. Марно сподіватися, що Варшава, намагаючись вибити фермерський та електорат селянства “з-під ніг” “Права і справедливості” та проросійської Конфедерації, підуть Україні в чомусь на поступки. Проте польській влади треба також розуміти, що затягування проблеми може дійсно перекинутися на побутовий рівень, коли українців у Польщі (які, до речі, відраховують до польського бюджету чималенькі суми) почнуть цькувати просто за те, що вони українців. Уряду Туска треба нарешті почати спростовувати проросійські фейки про українське зерно, які ширяться Польщею з феноменальною швидкісю. Яскравий приклад – це “неякісне українське зерно призводить до раку у польських дітей”. Ну, і, звичайно ж, вагомим кроком на зустріч із боку польського уряду стане рішення про заборону імпорту с/г продукції з Росії та Білорусі.
