Місяць: Серпень 2025

— Катю, сьогодні ввечері погуляєш у тітки Свєти. — Чому? Ми ж планували піти до художньої школи… — засмутилася семирічна дівчинка. — Нікуди твій талант не дінеться! — махнула рукою Юлька. — Сходимо наступного разу. Набір до школи малювання лише розпочався. Катя опустила голову, сльози налили очі. Дівчинка не розуміла, чому мати щодня приходить пізно з роботи, … Читати далі

— Любко, негідниця отака, де ти там ховаєшся? Виходь, – жінка, яка забігла до Семенових на подвір’я, спочатку з усієї сили вдарила хвірткою об огорожу, мабуть, щоб залякати, потім встала посередині подвір’я, встановила руки з боків і голосно мовила на все селище, – яка ж ти господиня непутяща. Все тут у вас, як не у … Читати далі

Семен насилу підняв відро з молоком.—Ну, все, Зорько, на добраніч. Корова, ніби теж прощаючись на ніч, лизнула шорстким язиком його куртку.— Не балуйся! Обслюнявиш, прати потім прийдеться. Порошок дорогий. Він закрив хлів і поспішив до хати. Тільки за ручку дверей узявся, як почув:— Семене, подоїв уже Зорьку? Я ж казала, прийду, допоможу. Це була їхня … Читати далі

Якось увечері Катя відкрила сторінку чоловіка на фейсбуці. Несподівано. Просто переплутала закладку на комп’ютері. Хотіла закрити, але раптом побачила, що до Кості в друзі проситься якась Мері Петтерс. «Дивно, – подумала жінка, – хто б це міг бути? Може, помилилися?» Знаючи, що в друзі Костя приймає тільки тих, кого знає по життю, Катя відхилила запит. … Читати далі

Якби я знала, що все так закінчиться, то знайшла б пару вагомих аргументів ще тоді, коли чоловікові спала на думку «геніальна» ідея – запросити маму в гості. Ми з Артемом були звичайною сім’єю. Вісім років у шлюбі. Донька нещодавно пішла до школи, і Артем натякав, що варто подумати про другу дитину, але я наполегливо вдавала, … Читати далі

Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але не сім’я. Вони майже не розмовляли, лише перекидалися фразами у справі. — На заправку треба, — сказав водій.— Давай. І в туалет якраз, — кивнула жінка, що сиділа поруч. Вона одягла чорні окуляри. — Я б поїв, і коли б …, — розвалившись ззаду, мріяв молодик. Одягнений … Читати далі

Цей випадок стався в школі ще в далекому 1986 році. Свідки, а це були діти восьми років, нікому нічого не розповіли, тому розголосу історія не набула. І навіть батьки, які, найімовірніше, дізналися про те, як це було, претензій до вчительки не висували. Ніхто. А дізналася я про це від самої вчительки. Її все життя терзали … Читати далі

Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і вибігла через інший вхід, там, де був вихід на платформи. Усе йшло за планом, у цьому місті Віра була проїздом взимку і встигла вивчити всі … Читати далі

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі

Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні в змінні сірі туфельки. Жила Катя зовсім близько від школи, і виходила з дому буквально … Читати далі