– Цей аксесуар тобі настільки був потрібен, Оксано? Ти ж знала прекрасно, що Антон часто бере автівку, бо працює на будові, між хлопцями, а вони, сама знаєш, будуть його тим рожевим кермом дражнити, – сказала я до невістки. Але все це, як горохом об стінку.

Я б мовчала, якби Оксана на цю автівку сама заробила і купила, але ж ні, це їй мама вислала гроші. Сваха ж моя вже більше десяти років в Італії на заробітках. Дочекалася моя сваха того, що пішов від неї її чоловік.

Але і правильно зробив, лишила чоловіка, а йому що тут одному робити? Та цього і варто було очікувати. Мій сват і так довго чекав.

Але я зараз не про це. Я про вчинок, який зробила невістка, чим образила, я вважаю, мого сина.

Живуть діти окремо. В Оксани є квартира, яка їй перейшла від тітки, рідної сестри мами. Квартира гарна, але завдяки золотим рукам мого сина вона стала в рази кращою. У всіх кімнатах, на кухні і коридорі Антон поробив ремонти, а це він вміє добре. Весь в тата.

Оксана ж працює фітнес тренером. Робота її за кілометр від будинку. Стільки років вона ходила пішки на роботу і нічого, а ось тепер, коли в неї появилася автівка, наголошу, в неї, а не в сім’ї, то Оксана стала себе високо нести.

Сваха особливо дітям з Італії не допомагала всі ці роки, а пів року тому зробила подарунок, дала гроші на автівку, бо Оксана здала на права і дуже хотіла вже їздити.

Мій Антон вже давно має права, але на ту автівку все ніяк не може наскладати. Я ж думала, що подарунок цей для сім’ї, але по останніх причудах Оксани бачу, що таки ні.

– Синок, приїдь до нас з дідом і онучку привези, – сказала я Антону.

А у відповідь почула, що Оксана поїхала на роботу автівкою.

Десь як Антон таки випросить колеса, то так Оксана причитає, що й брати не хочеться. Вона вважає, що це її і ніхто більше їздити права не має.

Мені неприємно, бо в ремонтах, які мій син в цій квартирі поробив, вони разом живуть, а тут на тобі, яка ца-ца.

А недавно приїхали вони до мене. Син, правда, був за кермом, але яким. Оксана купила якийсь такий чехол на кермо, рожевого кольору, ще й в квіточки і на ключі якийсь мімішний брелок. Ну явно мого сина цим відштовхуючи. Я б нічого не казала, якби вона своїми силами на те авто заробила, але ж ні – подарунок мами.

Та ясно що мій Антон на роботу, де одні хлопці, їздити за таким кермом не буде. Хитро все це зроблено, дуже хитро.

Я колись це таки Оксані викажу.

Ну хіба це гарно? Скажіть мені, люди добрі? Та інша б цінувала чоловіка і віддала йому автівку, бо як-не-як, а вона чоловіку більше потрібна. Але це не про мою невістку, на жаль.

Що мені робити? Як допомогти сину не брати себе так під ноги?