– Оксано, забирайся з моєї квартири і негайно!, – вигукував на сестру я ще з порогу. По коридорі ганяли її троє синів і навіть на мене не зважали. Мабуть, звикли, що мама як не одного дядька, то іншого в квартиру приводить.

Я з сестрою ніколи не був близький. Ми рідні з Оксаною лише по мамі. Вона старша від мене на дев’ять років.

Ми геть різні. Я цілеспрямований молодий чоловік, який ставить перед собою цілі і впевненим кроком до них йде.

Оксана ж вітряна була ще зі школи. Завжди мамі і батькові доводилось червоніти за неї.

В планах Оксана мала вступити в швейне училище, але оскільки після випускного в школі, за місяць часу вона привела на світ сина, всі плани рухнули.

Залишивши Бориса на бабусю в два рочки, Оксана поїхала на заробітки. Не знаю, де її вітер тільки не носив. Була вона і в Польщі і Німеччині, а закінчились її заробітки, коли через два роки вона постала на батьківському порозі з чималим животиком.

Я вчився, але вже і працював. На той час я заробляв пристойні гроші, я програміст, цифри це моє.

Наскладавши певну суму грошей, я купив собі двокімнатну квартиру в новому і сучасному районі.

До мами, тата вже не було, я навідувався лише тоді, коли дома не було Оксани. І так, вона залишила на бабусю і другого сина і пішла “працювати”, але вже в нас, в Україні.

Не буду описувати ту ситуацію, але на даний час в Оксани троє дітей, три хлопці і жодної відмітки в паспорті. Ну таке вона обрала собі життя. Мама каже, що цим вона пішла в батька, той також був вітряним.

З горем пополам, але заробляла Оксана на оренду житла, чи батьки тих дітей підкидали, мене це мало цікавило. Єдине, я допомагав мамі фінансово, але не раз чув, що мої гроші від мами перекочовували до Оксани, бо в неї ж діти.

Все йшло наче добре, поки мені не запропонували гарну роботу в Києві.

– Це ж такий шанс! Серед усіх працівників в офісі обрали тебе, – говорили мені співробітники.

Я погодився і закривши квартиру на ключ, я поїхав підкорювати столицю. Запасні ключі віддав мамі, бо всяке могло трапитися, не дай Бог.

В Києві я познайомився з Мартою. Ми жили на квартирі, яку мені оплачувала компанія, де ми обоє працювали.

Коли прийшов час, я освідчився Марті, вона сказала “так”, але ми обоє хотіли жити в свої квартирі, бо ця, що оплачувала компанія, була тіснувата.

– В мене є квартира. Ми ж її можемо продати, докласти і купити тут, в Києві, – запропонував я Марті.

Ми прийняли рішення, що так буде найкраще і найшвидше переїхати в свій дах над головою.

Я сказав про своє рішення мамі, але вона якось знітилася.

– Синок, це ж нерухомість. Може почекайте ще і наскладаєте на свою в Києві без продажу. Тут і район гарний, можна ж її в оренду здати і мати постійний дохід.

Мама мене ніби вмовляла не продавати нерухомість і навіть не їхати туди. За час, який я провів в Києві, ми бачилися разів з п’ять, але всі ці рази мама до мене приїжджала, ніби як на екскурсію, бо ніколи не була в Києві.

Сестрою я сильно не цікавився. Я знав, що заміж вона так і не вийшла. Але більше дітей в неї немає і вже добре.

А одного дня я таки без попередження приїхав в рідне місто і отетерів. Ключі до моєї квартири не підходили. Я стукав і мені відкрила… Оксана…

– О, а ти чого без попередження? Я б щось смачненьке приготувала, – відповіла сестра, а на коридорі в хованки по моїх шафах лазили хлопці.

Я думав, що Оксана вимантила мої ключі у мами, але ні, все навіть легше. Мама сама запропонувала дочці не тратити гроші і пустила Оксану з хлопцями в мою новеньку квартиру.

Я таки зміг їх прогнати і продати свою квартиру, хоча мама просила мене одуматися і подарувати її сестрі.

Але вона не заслужила на такі подарунки. Вона сама зіпсувала собі життя.

Зараз я живу в Києві, з дружиною і синочком, якому скоро рочок виповниться.

Сестру ніби мама у себе приютила, але живуть вони як кіт з собакою і це зрозуміло.

Оксана винить у всьому мене. Мама ж просто мовчить.

А мені байдуже…

Ну хіба я щось комусь винен?