— Аллочка, ти ж одна живеш? Ну виручай, будь ласка. У тебе ж у самої дочка, повинна розуміти, як це — в чуже місто рідну донечку відпускати і місяцями не бачити. Аллочка розуміла. Напевно, тому й погодилася прихистити на час сесії племінницю-заочницю. Двоюрідну племінницю, якщо бути точнішою. Спочатку прохання здалося їй дивним, адже всі навчальні […]
— Та бліда вся, худа, руда й у веснянках. Не зрозумію, що мій Валерка в ній знайшов, каже, що Анька його — як модель струнка. А по мені й дивитися ні на що, не дай Бог онуки на неї будуть схожі
— Ну я не можу з неї, Тома, наче нормальна, а корчить із себе невідомо що! Я їй запропонувала біле Маринчине плаття весільне, племінниці моєї, так вона ні в яку. Мені, каже, чужа доля не потрібна, нехай хто хоче — той у прокаті бере або в рідні, а я, каже, собі вже молочне плаття в […]
Марія приготувала вечерю, накрила стіл. Дістала з шафи сукню, яка колись так подобалася Олегу. Вона справді чекала цього вечора. Їй здавалося: це шанс поговорити, повернути тепло. Він прийшов пізно. – Пробач, затримався. Знову ці наради. – Ти… ти хоч пам’ятаєш, який сьогодні день? – ледь чутно запитала вона. – Що саме? – і в його очах промайнуло розгублення. Марія сіла за стіл і мовчала. Не плакала – просто більше не хотіла говорити. А він вийняв із сумки коробочку
Марія прокидалась раніше за всіх. Не тому, що любила ранок – просто знала: інакше все завалиться. О шостій вона вже була на кухні. Кава – як звичка. Тостер – як дзвінок у школу. Запакований ланчбокс для сина – мов щоденний обов’язок, без зайвих емоцій. Каша, канапки, наплічник, спортивна форма. І ще обов’язково – бутерброд із […]
– Ну, що мамо, – злилася Галина, – мені набридло бути поганою! А він з’явився тут, грошима помахав перед підлітком, і вона повірила в казку, а казок не буває
– Знімай! Знімай негайно!Мама смикала дочку за новеньку фірмову курточку, за капюшон, за рукави, безжально, з люттю. Блискавка на вітровці розійшлася, з’явилася така ж дорога, стильна, синя футболка, Галина відразу ж вчепилася в неї, ніби синій колір пробудив в ній щось первісне. – Пусти! – відтягувала її Яна. – Відчепися! Я тебе ненавиджу, – виривалася […]
Алла поїхала рано-вранці. А за день – приїхав Тарас. – Де вона? – Пішла, бо не хоче ставати між тобою і кимось іншим, – відповіла Ганна. – Це правда, що ти заручений? – Розумієте, я справді зустрічався з Оленкою, але офіційно пропозиції їй не робив, бо не був упевнений, що це саме ця жінка, яка мені потрібна. А потім я побачив Аллу і наче пропав. Я без неї уже тепер точно не зможу. – Синку, таке життя. Тільки тобі вирішувати з ким бути. Він нічого не сказав. Тільки глянув у бік дороги і сів на мотоцикл
Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося. З чоловіком прожили недовго, його рано не стало. А далі – робота, город, худоба, кури, та й ото вся доля. Люди казали, що вона добра, хоч і мовчазна. Зналася на травах, лікувала сусідів, до церкви ходила щонеділі. Вона вже звикла до […]
Їсти нічого, а їй, бачте, дитину залишити захотілося. Нам зайвий рот у родині не потрібен
– Лідко, а чи правду баби кажуть, що Настя Морозенко від твого Льошки дитину чекає? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Лідка проходила повз її будинок. — А я пліток не збираю і нічого такого не чула, — спокійно відповіла Лідка і пішла далі. Але ця розмова застрягла в голові. Сім’ю Морозенків особисто не знала, […]
Олег одружився з Надією на зло своїй коханій. Хотів їй довести, що не страждає від того, що вона його покинула
Олег одружився з Надією на зло своїй коханій. Хотів їй довести, що не страждає від того, що вона його покинула. Вони з Марією зустрічалися майже два роки. Олег любив її так, що зносило дах: був готовий носити на руках і подолати всі перешкоди заради Машки. Вважав, що справа йде до весілля. Щоправда, йому не дуже […]
Коли Віра приїхала додому, то сподівалася, що її чекають. Свого кутка вона не мала, бо в свій час сини переконали її продати їхню хату, щоб мати стартовий капітал, обіцяли, що маму не залишать, як та надумає додому повертатися. Першим її зустрів молодший син Микола. – Мамо, ну ти ж розумієш… Ми з Наталкою вдвох, ще діти, та й теща з нами живе. Ти б краще до Богдана йшла, у нього ж будинок більший. Богдан зустрів її біля хвіртки, без особливого ентузіазму. Його дружина Олена з холодною посмішкою сказала: – Та ми, звісно, не проти. Але в нас троє дітей, роботи багато. Якось пристосуємось
Вірі було шістдесят шість, коли вона вирішила повертатися додому з Італії. Дорога була довгою, але в голові крутилися приємні думки: як вона нарешті виспиться у своїй постелі, як знову піде босоніж по росі в рідному селі, як візьме внуків за руки і поведе їх до ставка – туди, де вони колись разом купалися. Вона прожила […]
От я думаю, чому мені не щастить? Бо у когось усе, а в мене – нічого. Але ж я теж маю право! Чому мені не дісталось хоч шматка від татової хати? – нарікав брат Петро. – Бо ти тоді сам відмовився, – м’яко нагадувала Галина. – Бо ви мене не підтримали як слід! – відповідав сердито. І от тоді в Галині щось надломилося. Вперше за все життя вона не посміхнулась, не погодилась, не запропонувала допомогу. – Ви пам’ятаєте, скільки разів я вас підтримувала? – Ну… Та ти ж сама… – Отож. Сама. Бо хотіла. А тепер – не хочу. Бо в мене більше нема сил
– У мене є Галина, вона мене не залишить у скруті, – не раз казала Марія про свою сестру. І не тільки казала, а була впевнена, що саме так і буде. Її сестра Галина – жінка добра, щира, завжди з відкритим серцем і щедрою душею. Її чоловік Степан – тихий, працьовитий, з яким вони виховали […]
– Ти повинна сказати, що сама дозволила Карині взяти машину! – вимагала свекруха. – Ви за кого мене приймаєте? Невже я дозволила б взяти свою машину людині, у якої навіть водійського посвідчення немає? – обурилася Лариса
Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Йому треба було бути на роботі до дев’ятої, а у Лариси сьогодні було нічне чергування, і вона на ранок записалася в салон – давно настав час постригтися. Вони підійшли до паркування. Олексій відчинив свою машину і, помахавши дружині, сів на місце водія. А Лариса, оглянувши стоянку, своєї Тойоти […]