Bloggers Unite

  • Політика Конфіденційності
  • Home
  • 2025
  • Травень
  • 26

День: 26.05.2025

Марія була з роду травниць. Її бабця лікувала зіллям ще до війни, мати — при Союзі, а вона — вже у незалежній Україні. У селі Горицвіт її всі знали: і старі, і малі. Казали, що в неї “око сильне” і “слово тяжке”.

Марія була з роду травниць. Її бабця лікувала зіллям ще до війни, мати — при Союзі, а вона — вже у незалежній Україні. У селі Горицвіт її всі знали: і старі, і малі. Казали, що в неї “око сильне” і “слово тяжке”.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Марія була з роду травниць. Її бабця лікувала зіллям ще до війни, мати — при Союзі, а вона — вже…

Домка жила на самісінькому краю села Чорнобривці. Хата її стояла під лісом, мов відрізана від усього світу. Вона була вдовою з трьома дітьми, і щоранку, ще до співу півнів, ішла на поле. Її руки були в мозолях, обличчя — в зморшках, але очі світились вогнем, який не згас навіть після всіх її втрат.

Домка жила на самісінькому краю села Чорнобривці. Хата її стояла під лісом, мов відрізана від усього світу. Вона була вдовою з трьома дітьми, і щоранку, ще до співу півнів, ішла на поле. Її руки були в мозолях, обличчя — в зморшках, але очі світились вогнем, який не згас навіть після всіх її втрат.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Домка жила на самісінькому краю села Чорнобривці. Хата її стояла під лісом, мов відрізана від усього світу. Вона була вдовою…

Ганна прожила все життя в селі Лозівка, в невеличкій хаті під очеретом. Її називали «святою» — не тому, що вона ходила до церкви щонеділі (хоч і ходила), а тому що завжди була спокійна, лагідна, мов тиха вода.

Ганна прожила все життя в селі Лозівка, в невеличкій хаті під очеретом. Її називали «святою» — не тому, що вона ходила до церкви щонеділі (хоч і ходила), а тому що завжди була спокійна, лагідна, мов тиха вода.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Ганна прожила все життя в селі Лозівка, в невеличкій хаті під очеретом. Її називали «святою» — не тому, що вона…

Мотря жила в селі Берестівка, у хаті, яку збудував ще її дід. Вона була вольова, вперта і горда — з тих жінок, що кажуть «сама справлюсь» і справді справляються. У неї була донька — Зоя, єдина, пізня дитина, яку Мотря народила у 42 роки. І з якою у неї було одвічне — як то кажуть — “через одне слово, дві сварки”.

Мотря жила в селі Берестівка, у хаті, яку збудував ще її дід. Вона була вольова, вперта і горда — з тих жінок, що кажуть «сама справлюсь» і справді справляються. У неї була донька — Зоя, єдина, пізня дитина, яку Мотря народила у 42 роки. І з якою у неї було одвічне — як то кажуть — “через одне слово, дві сварки”.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Мотря жила в селі Берестівка, у хаті, яку збудував ще її дід. Вона була вольова, вперта і горда — з…

Одарка народилась і виросла в селі Полівка — там, де за кожним пагорбом пасеться дитинство, а повітря пахне свіжою випічкою та димом з комину. Вона була акушеркою, але не просто медиком — вона прийняла на світ більше ста немовлят, і кожне з них було для неї як своє.

Одарка народилась і виросла в селі Полівка — там, де за кожним пагорбом пасеться дитинство, а повітря пахне свіжою випічкою та димом з комину. Вона була акушеркою, але не просто медиком — вона прийняла на світ більше ста немовлят, і кожне з них було для неї як своє.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Одарка народилась і виросла в селі Полівка — там, де за кожним пагорбом пасеться дитинство, а повітря пахне свіжою випічкою…

Галина жила в селі Підлісся, яке загубилось між пагорбами й густими лісами. До найближчого магазину — півгодини пішки. До міста — автобус двічі на тиждень. Але вона ніколи не жалілась. Їй вистачало її хати, корови, курей і неба над головою.

Галина жила в селі Підлісся, яке загубилось між пагорбами й густими лісами. До найближчого магазину — півгодини пішки. До міста — автобус двічі на тиждень. Але вона ніколи не жалілась. Їй вистачало її хати, корови, курей і неба над головою.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Галина жила в селі Підлісся, яке загубилось між пагорбами й густими лісами. До найближчого магазину — півгодини пішки. До міста…

Катерина все життя прожила в селі Вербівка. Була вона з тих жінок, про яких кажуть: «як кремінь». У селі її любили і поважали, бо ніколи не відмовляла в допомозі, а ще – пекла найсмачніші пиріжки з яблуками, бо мала свій великий яблуневий сад.

Катерина все життя прожила в селі Вербівка. Була вона з тих жінок, про яких кажуть: «як кремінь». У селі її любили і поважали, бо ніколи не відмовляла в допомозі, а ще – пекла найсмачніші пиріжки з яблуками, бо мала свій великий яблуневий сад.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Катерина все життя прожила в селі Вербівка. Була вона з тих жінок, про яких кажуть: «як кремінь». У селі її…

Марина жила у Липовому Яру все своє життя. Маленьке село на краю світу, де вулиці пахнуть сіном, а в кожній хаті — хрестик над дверима. Вона була жінкою з важкою долею, але з лагідними очима, які, здавалося, несли тепло навіть у найхолоднішу зиму.

Марина жила у Липовому Яру все своє життя. Маленьке село на краю світу, де вулиці пахнуть сіном, а в кожній хаті — хрестик над дверима. Вона була жінкою з важкою долею, але з лагідними очима, які, здавалося, несли тепло навіть у найхолоднішу зиму.

admin
26 Травня, 202526 Травня, 2025 No Comments

Марина жила у Липовому Яру все своє життя. Маленьке село на краю світу, де вулиці пахнуть сіном, а в кожній…

Archives

  • Травень 2025

Categories

  • Uncategorized
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes