Місяць Травень 2025
– Знаєш, мам, – зам’ялася Христина, – не хотіла тобі говорити … Але я не можу спокійно дивитися, як тебе обманюють! – Ти про що? – відволіклася від серіалу Марина. – Хто мене обманює? – Твій новий чоловік! – заявила… Продовжити читання →
Хату баби Ліди всі в селі знали — стара, але міцна, з порепаними віконницями і вицвілими рушниками на стінах. Піч у тій хаті була ще з дідівських часів, велика, тепла, завжди біла, підмальована крейдою. Біля неї вчилися ходити і її… Продовжити читання →
Надія витерла руки об фартух і виглянула у вікно. Ранок був свіжий, трохи вологий після нічного дощу, і пахнув мокрою землею та вітром. Сьогодні була субота — день, коли ніби й можна відпочити, але якось не виходило. За останні пів… Продовжити читання →
Марія була з роду травниць. Її бабця лікувала зіллям ще до війни, мати — при Союзі, а вона — вже у незалежній Україні. У селі Горицвіт її всі знали: і старі, і малі. Казали, що в неї “око сильне” і… Продовжити читання →
Домка жила на самісінькому краю села Чорнобривці. Хата її стояла під лісом, мов відрізана від усього світу. Вона була вдовою з трьома дітьми, і щоранку, ще до співу півнів, ішла на поле. Її руки були в мозолях, обличчя — в… Продовжити читання →
Ганна прожила все життя в селі Лозівка, в невеличкій хаті під очеретом. Її називали «святою» — не тому, що вона ходила до церкви щонеділі (хоч і ходила), а тому що завжди була спокійна, лагідна, мов тиха вода. У молодості вона… Продовжити читання →
Мотря жила в селі Берестівка, у хаті, яку збудував ще її дід. Вона була вольова, вперта і горда — з тих жінок, що кажуть «сама справлюсь» і справді справляються. У неї була донька — Зоя, єдина, пізня дитина, яку Мотря… Продовжити читання →
Одарка народилась і виросла в селі Полівка — там, де за кожним пагорбом пасеться дитинство, а повітря пахне свіжою випічкою та димом з комину. Вона була акушеркою, але не просто медиком — вона прийняла на світ більше ста немовлят, і… Продовжити читання →
Галина жила в селі Підлісся, яке загубилось між пагорбами й густими лісами. До найближчого магазину — півгодини пішки. До міста — автобус двічі на тиждень. Але вона ніколи не жалілась. Їй вистачало її хати, корови, курей і неба над головою…. Продовжити читання →
Катерина все життя прожила в селі Вербівка. Була вона з тих жінок, про яких кажуть: «як кремінь». У селі її любили і поважали, бо ніколи не відмовляла в допомозі, а ще – пекла найсмачніші пиріжки з яблуками, бо мала свій… Продовжити читання →