– У нас кожен має власну тарілку, – спробувала я натякнути сусідці. – Можливо, ви принесете своїй Світланці посуд? Бо одноразовий у мене закінчився.
На щастя, нам вдалося підшукати чудовий варіант за помірну ціну. До того ж зовсім недалеко була річка та сосновий ліс. Цього літа ми вперше змогли провести на нашій дачі кілька тижнів.
Все було чудово, поки ми зі свекрухою не помітили, що сусідська дівчинка практично кожного дня обідає разом з нами. Спочатку усі діти бавляться у дворі, а коли я кличу своїх до столу, то Світланка без зайвих запрошень приєднується до них. Звісно, я не проти пригостити сусідську дитину кілька разів, але ж годувати на постійній основі – це занадто.
Оскільки псувати стосунки з матір’ю Світлани не хотілося, я спробувала тактовно й обережно поговорити з нею. Запросила жінку до нас в гості і кажу, що вже посуду не вистачає для її доньки. Думала, мій натяк був доволі зрозумілий.
– Якщо така справа, то й ви дайте для своїх дітей чашки, але бажано півлітрові. Вони у вас дуже люблять свіже козяче молочко з пінкою.
Я почервоніла від сорому. Виявляється, що мої діти кожного дня снідали не лише вдома, але й в сусідки. Вони зізналися, що тітка Марина пригощала їх смачними голубцями, котлетами і варениками. А від її домашнього молока взагалі усі в захваті!
Після бесіди з дітьми, я почала більше їх годувати і купувати трилітрові банки молока. Не хочеться, щоб вони й надалі об’їдали чужих людей. А щодо сусідки, то я вибачилася перед нею і запросила її на шашлики. Сподіваюся, наше непорозуміння залишиться в минулому.
Мене дивує лише те, що Марина ціле літо годувала моїх трьох дітей і словом не обмовилася, а я через її одну доньку ледь скандал не влаштувала…
А як би ви вчинили на місці жінки? Чи правильною була її реакція?
