Я — молодий чоловік, який зустрічався з дуже гарною та милою дівчиною, Машею. Не уявляв жодного дня без неї. Після декількох місяців зустрічань, вона переїхала до мене. Згодом розписалися, я дуже хотів дітей, але Маша наполягала, що хоче ще пожити для себе.
Я надіявся на те, що стану батьком. Ось і сталося це диво — дружина завагітніла. Цей період був для неї дуже важким — організм слабкий.
Пологи також були складними. Через декілька годин вийшла медсестра й повідомила про народження трійні: два хлопчика і дівчинка.
Я від такої радості, стрибав, бігав, кричав, я просто був щасливий.
Я поїхав додому, щоб зібрати потрібні речі. Повернувся в пологовий будинок, а дружини нема. Лікарі сказали, що Марія втекла і нічого не повідомила.
Я подзвонив своїй мамі і розповів, що сталося, мама з батьком приїхали в цей же день, добре, що жили не далеко.
Виховував діток разом з батьками. Ходили трійнята в садочок, потім в школу та й закінчили навчання з золотими медалями. Вступили усі в університет та успішно вчилися.
А я залишився сам. Так і не одружився вдруге — втратив довіру до жінок. Одного дня, ми з дітьми обідали, як раптом пролунав дзвінок у двері. Відчинила донька — на порозі стояла моя колишня дружина, вона попросила дозволу увійти, я запропонував їй чашечку кави. Ми згадували нашу молодість й раптом вона почала шукати собі виправдання. В кінці ж призналася, що на той час не любила ні мене, ні дітей.
Сиділа й розповідала, що зараз хоче налагодити стосунки з дітьми. Ще просила грошей, бо їй ніде жити. Ми були ш0kовані. Тоді стало зрозуміло, чому вона так раптово з’явилася.
Я не проти, щоб матір спілкувалася з дітьми, але не тоді, коли вона чекає тільки вигоду. Я пр0rнав її з квартири і попередив, щоб вона більше ніколи не з’являлася в нашому житті.
Маша не здавалася, а подала до суду на аліменти. Звичайно, вона його програла.
Після суду вона кричала на мене і на дітей. 0бражала власних дітей. Донька в цей момент промовила дуже змістовні слова:
— Я все життя мріяла про матір. Мені було дуже важко дивитися на щасливі сім’ї друзів, у яких є і матір, і батько. Я так хотіла твоїх ніжних обіймів та ласкавого слова. Але зараз я розумію, що краще бути без мами, ніж з такою, як ти.
З того часу ми більше не бачили Марію.
Якби ви вчинили на моєму місці?