21 Листопада, 2024
Пише одна жінка: Чому одні зранку й до ночі працюють, платять податки, а інші народжують десяток дітей і сидять на шиї в держави?

Пише одна жінка: Чому одні зранку й до ночі працюють, платять податки, а інші народжують десяток дітей і сидять на шиї в держави?

Сьогодні хотіла б підняти важливу тему, хоча знаю, що більшість з вас зі мною не погодиться. Втім, подібні випадки – не одиничні у нашій державі. І я просто більше не можу подібного терпіти

Неодноразово потрапляла на матеріали про багатодітні сім’ї в Мережі, от вчора прочитала чергову статтю, як матір семи дітей скаржилася на свою бідність, а потім заявилася в мерію й почала випрошувати там житло. Потім вона взагалі прийшла зі своїми дітьми й влаштувала там нічліг, щоб привернути увагу до того, що їм потрібна квартира.

Це все супроводжувалося історіями про те, скільки у них труднощів, сім дітей — їсти нема що. Барак, в якому жила сім’я, розпався, а влада обіцяє нове житло лише через три роки

Але хіба це не їхні проблеми? Чомусь, коли у мене немає змоги, я не планую дітей. Навіщо було народжувати? А потім просити допомоги? Дітей дійсно шкода, адже вони не винні, що у них такі безголові батьки.

Їхнє виправдання: “Ми дуже любимо дітей”. Я теж люблю, і не одна жінка до нестями хоче ще діток. Але ми ж не народжуємо, якщо не можемо забезпечити хороше життя зараз, не говорячи про майбутнє. В чому проявляється ваша любов: народити та кинути дітей напризволяще долі?

Ще одна жахлива історія: ”В Софії та Мирослава є п’ятеро дітей і недобудований будинок, але немає роботи та грошей”. Так навіщо, бідні діти ж страждають. Вони недалеко від цього дому винаймають житло, бо не мають змоги завершити будівництво

”Восени чоловік залишився без роботи. Зараз він стоїть на біржі праці, отримує допомогу з безробіття та пару тисяч маємо з допомоги на дітей. Ось і весь сімейний бюджет. На винаймання житла вже нічого не залишається.. “

І далі просять зібрати їм гроші, щоб добудувати свій будинок.

І найголовніше, що мене обурює: чому одні люди можуть працювати, платити податки, заробляти на себе та своїх дітей самотужки, а інші народжують з десяток дітей, сподіваючись на допомогу інших або на утримання державою.Тому мені ні краплі не жаль багатодітних сімей. У власній немічності вони винні самі!

А ви як ставитеся до таких сімей?

Погоджуєтеся з авторкою?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *