– Мамо, знайомся! Це Алінка — моя наречена.
Я була в захваті від юної і дуже скромної дівчинки. Вона видалася мені такою скромною і милою. Я точно знала — це ідеальна дружина для мого синочка.
Як же я помилялася! Такої нахабної і ледачої невістки ще пошукати треба!
Одразу після весілля молодята заявили, що вирішили придбати невеликий будиночок з нами по сусідству. Я була на сьомому небі від щастя. Вже уявляла собі, як дружно і мирно ми житимемо. Діти завжди будуть нас підтримувати, і ми з Василем ніколи не відчуватимемо себе самотніми.
Але не так все сталося, як гадалося.
– А навіщо? У вас своя територія, а в нас з Остапом своя.
Ага! Ще б вона вміла “своєю територією” розпоряджатися по-людськи.
Ви уявіть собі! Вона на городі квіти посадила! Та яка ж гарна господиня таке вчудить?! Ні, щоб огірочки, помідорчики засіяти. Тішила б мого синочка домашніми натуральними овочами, а з жоржинок, яка йому користь?!
Пробувала поговорити з сином, але все марно.
– Остапчику, чого нам з вами відділятися одне від одного?! Ти дурниці дружини не слухай, який там особистий простір? У нас все спільне має бути!
– Ні, мамо, Аліна права. Ми ще молоді. У нас свої правила життя.
Бачила я ті правила! Влягтися на гамак і все село своїм неробством смішити…
Така тепер у нас молодь.
– Сину, ти б тоді хоч своїй дружиноньці сказав, щоб боки не відлежувала на сонечку, а по хаті щось робила.
– Не пхай носа, куди тебе не просять. Алінка втомлюється на роботі.
Сидіти і тикати кнопочки в комп’ютері — то дійсно багато розуму треба!
Після тієї розмови невістка привезла майстрів з міста. Огорожа між будинками стала вдвічі вища і вдвічі товстіша.
А ми, між іншим, не чужі одне одному люди. Маю на материнський контроль повне право!
Вчора молоді смажили шашлики. Прийшли і нас запросити — я навіть в їхній бік не поглянула.
– Ірино Степанівно, не ображайтеся Ви так. Я просто хочу жити своєю головою, а не Вашою. Ходіть до столу.
Ні слова нахабі не мовила. Чоловік, зрадник, пішов на гостину. А я сиділа весь вечір і закипала від злості.
Хіба я не права?!
Чи підтримуєте Ви Ірину?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.
Усі фото в статті є ілюстративними.
