Старша невістка ні разу мені город не садила, але мою бульбу їсть за дві щоки. Та того року вона перейшла всі межі нахабсmва

Звати мене Людмила, мені 62 роки, я вдова. Живу в селі, де завжди повно роботи, маю двох синів соколів. Олег та Павло одружені та живуть окремо в місті.

Старший Олег приїжджає до мене дуже рідко, на відміну від Павла. Менший кожних вихідних привозить невістку, внуків, все мені щось допоможуть в господарці.

Олег теж не проти допомагати, але не його Ірина. Вона ніколи нічого не робить і не хоче робити.

Я овдовіла 5 років тому. Не стало мого Семена, мав слабке серце. Важко переживала втрату, але не минає хвилини, щоб я не згадувала про коханого. Та і важче стало за усім цим доглядати вдома, тому я розраховувала, що невістки будуть помагати.

Та Ірину не допросишся, все мені відмовляє. 

Біля моєї хати 10 соток город. Я з юності саджаю на ньому овочі. А тепер сили не ті. То Ірка видумала собі, що ні вона не буде садити картоплю, ні мого Олега не впустить на город.

– Вам нащо стільки саджати? Та зробіть суто для себе і більше відпочивайте! Не ті часи, щоб пахати, як ті коні, все можна купити! – запевняла постійно Іра.

– Як нащо? Натуральне хочу їсти, а не хімію з магазину! Ти пенсію мою рахувала? 

– Якщо так собі хочете, то і самі все робіть! Орати й полоти я не буду!

Я мовчала, а потім син тихо віз до міста все, що виростало на моєму городі. Хочете сказати, що Іра не їла моєї картоплі чи моркви, чи абрикосів? Напевно наминала за дві щоки.

А востаннє вона передала через сина, що не буде нічого робити і тим більше приїжджати поки я на неї частку хати не перепишу. 

Я не очікувала такого, розгубилася. 

Тепер маю думати гадати як вчинити правильно. Якщо ж напишу на Олега, то Павло образиться. Якщо напишу на обох, то залишуся без нічого. 

Допоможіть прийняти рішення!