Батько Сергія, професор університету, лежав уже при смерті. Він то впадав у кому, то виходив із неї. Якось він подзвонив синові і сказав: — Сергію, приїжджай до мене терміново. Мені треба з тобою поговорити. Сергій залишив роботу та примчав. — Сину, я не хочу, щоб ви сварилися потім через мене, — сказав батько. — Хто ми? Ми з мамою найрідніші душі, яка сварка. — Я залишив бабусину квартиру Машеньці. Ми з твоєю мамою це обговорювали, вона згодна. Не заперечуй, будь ласка. Я знаю, що ти зрозумієш. Сергій був збентежений, не знав, як на це відреагувати. Він заkохався у Сашку на першому курсі університету.
Дівчина не звертала на нього уваги аж до 4 курса. На випускному Сергій і не сподівався удостоїтися компанії об’єкта своїх обожнювань. Тут Саша сама до нього підійшла і сказала коротко та ясно: — Одружись зі мною. Щастю Сергія не було меж. Через місяць пара узаконила свої стосунки, але Олександра вважала за краще обійтися без урочистостей. Спочатку вони пішли до РАГСу, а потім до ресторану з батьками Сергія. Батьків Саши того дня не було. Пізніше у них наро дилася Машенька, але відразу після виписки Саша подала на роз лучення, до ладу не пояснивши причину.
Після цієї розмови батько Сергія пішов на виправлення. Всі думали, що чоловік незабаром випишеться з ліkарні, але за кілька днів, уночі, у нього стався напад і його врятувати не вдалося. На nохороні Сашко з Машею стояли у бо ці. Незабаром вони пішли у бік дороги з цвин таря. Сергій побіг за ними. — Чому ви так рано йдете? — Я на роботу поспішаю, а Маша – до репетитора. – відповіла Саша. — Мій автобус, — вигукнула Маша і побігла.
Складно було Сергієві бачити доньку через 17 років. — На мене схожа, — дивлячись услід доньці, сказав Сергій. — Є таке. — Я вже 15 років із дружиною живу, а дитину наро дити не можемо. Вона вже скільки ходить ліkарями, перевіряється, але всі, як один кажуть, що здорова. — Перевірся ти, — сказала колишня дружина Сергія. — Навіщо? У мене ж Машка є, отже, здоровий. — Машка не твоя дочка, вона твоя сестра. Я з твоїм батьком із першого курсу зустрічалася. Перевірся, Серьожко, перевірся, — сказала Саша, поплескала по плечу Сергія і пішла.
