Справа в пологовому будинку одному була. Привезли туди дружину господаря заводів-пароплавів всяких. Народжувати по самому що не є підвищеному класу. Причому не як зазвичай возять, коли вже дитя народитися має ось-ось, а заздалегідь, значить.
А чоловік з’явився у неї разок, а потім у відрядження відбув. Так вона без нього-то і народила. Хлопчика гарненького такого чотирьох з половиною кілограмів. А після пологів-то оклигала, так чудити і почала. Спочатку заявила, що годувати його ні за що не буде. Фігуру свою псувати не хоче. А потім і зовсім – їй дитинку принесуть, а вона така – заберіть, мовляв. Він мені спати заважає.
Ну в пологовому будинку не тільки палати фешенебельні були, а й безкоштовні, для звичайних людей. І томилася в одній з таких студенточка одна. Вона іногородня була, в інституті вчилася. І ось вийшла в неї оказія – від якогось там завагітніти, а він задовго до народження дитини ще встиг випаруватися. А побивалася вона бо дівчинка її так дихати і не почала. Горювала вона сильно.
Ось їй хлопчика того годувати і носили. Вона сама запропонувала, шкода малечу – тільки народився, а його будуть синтетикою всякою напихати. І ось справа вже до виписки у обох йде, як з’являється в пологовому будинку олігарх той. До завідувача відділенням зайшов, як справи у дружиноньки йдуть, запитати, значить. Потім і до неї заглянув.
А в день виписки вона сидить така розфуфирена вся. Чекає, коли її з почестями забирати приїдуть. І ось в’їжджає у двір будинку того пологового кортеж цілий. Попереду, значить, Мазератті, слідом Гелентваген. А ззаду дев’ятка тягнеться. Мабуть, ще хто дружину забирати прибув.
І виходить олігарх такий з Мазератті, а слідом охоронці з іншої машини корзину квітів тягнуть. І заходять вони в двері чинно. Тільки щось бізнесмен той масштабу особливо великого заблукав на радощах чи що. Не ліворуч, де відділення наскрізь платне, пішов, а праворуч, там де для звичайних, так би мовити, трудящих жінок.
Заходить він в палату, де дівчина-студентка дрібнички свої збирає, значить. І кошик їй і підносить. З білих троянд. І дякує їй за те, що дитинці його смак молока, нехай і не материнського, пізнати дозволила. А потім вони разом із палати і вийшли. Посадив він її в свій Мазератті, і згорток в мереживах з рюшами на коліна їй і поклав.
А дружина його на самоті в ту дев’ятку сіла. Вона-то для неї була приготовлена спеціально. І відвіз її водій не в будинок олігарха, а на вокзал і квиток їй до міста, де мама її проживала, видав. Вона-то олігархові і не дружина законна зовсім була, а так, співмешканка просто.
Автор – Helina Bentsioni, знайдено в мережі
