Пару років тому ховали 4-х молодих людей, про це писали всі газети. Був недільний день, 10 години ранку, в одній сім’ї батько каже: «Синку, пішли до церкви», а син відповідає «Батя перестань, набрид своїми розмовами про свого Бога». Він вийшов на вулицю, де його чекав один з друзів, сів за кермо.
Пдійшов батько і сказав: «Синку, почекай хвилинку, я хочу помолитися, щоб Бог був разом з вами». На задньому сидінні машини цього хлопця сиділи дві дівчини по 17 років. Тут син батькові каже: «Ти ж бачиш, батя, у нас всі місця в машині зайняті, для твого Бога місце тільки в багажнику». Вся ця компанія весело засміялася, і вони рвонули на озеро.
Я – колишній слідчий, але такої аварії, яка там сталася, я в голові не можу вмістити. Можу тільки сказати, що Бог осміяний бути не може.
І ось вони несуться. Раптом на найближчому перехресті, нізвідки не візьмись, перпендикулярно їде величезна вантажівка, якому зелене світло світлофора, а вони хотіли проскочити на червоний. Коли в них врізалася вантажівка, багажник, в який вони «посадили» Бога, обрізало немов автогеном, і він відлетів убік без єдиної подряпини, а всіх цих четверо на смерть. Ховали в закритих трунах
Ось так і в нашому житті – Бога садимо в багажник, а самі летимо кудись за чимось. Богу місце не в багажнику, а в наших серцях.
