Я не з тих людей, які дуже люблять виносити сміття з дому. Особливо не ділюся своїм життям ні з ким, бо чоловік у мене – складна людина. Не дуже легко мені далися 20 років спільного життя, але батько він чудовий та й господар хороший, тож у домі завжди порядок. Гроші також є, то чого ще хотіти?
8 років тому я пішла в декрет і так з нього й не виходила. Чоловік сам працював на двох роботах, щоб нас прогодувати. Грошей нам тоді справді вистачало на все.
Щодо родини, то ставлення в чоловіка до батьків таке ж, як і до нас. Він постійно насуплений та мовчазний. Провідує рідних лише на великі свята і то з невеликим ентузіазмом. Ніякої приязні чи щирості. Чиста формальність.
У сім’ї мій обранець – не єдина дитина. Має брата. Він разом зі своєю сім’єю живе у батьківському домі. Чекають на другого малюка.
Брат мого чоловіка – добрий, спокійний і дещо м’якший за характером. Він також забезпечує сім’ю сам. Дружина в декрет скоро вийде, тому на її фінанси розраховувати особливо ніхто не береться. У мене ж стосунки дуже хороші з усією ріднею.
Нещодавно до нас в гості заходила свекруха. Поверталася з роботи і зайшла внучатам гостинців дати.
Тихенько роззулася скраєчку і побігла до дітей.
Я ж, проходячи повз коридор, помітила за нею сліди від ступнів. Ноги цілком промокли. Спершу подумала, що мені це здалося, а потім зрозуміла, що це у жіночки взуття все діряве. А вчора весь сніг розтанув – усе в калюжах і болоті.
Протерла підлогу хутко, щоб ніхто не бачив. Мимохідь глянула на розмір взуття свекрухи і поставила все на свої місця.
Далі накрила стіл, зробила чаю.
Коли чоловікова мама пішла, я всім поділилася з її сином.Сказала, що так не має бути і ми повинні дати їй грошей на нові чоботи. Чоловіка ця ситуація зовсім не стривожила і не засмутила. Він тільки обурився, чого це ми повинні спонсорувати маму. Мовляв, у неї ще й другий син є. Тим паче він живе з нею і має про це знати.
Я все зрозуміла і з подібними проханнями до чоловіка більше не підходила. У лютому у свекрухи день народження. Тому я вирішила, що зроблю їй подарунок сама. На вихідних запланувала піти в магазині підшукати хорошу пару чобіт.
Я й сама мама. Розумію, що для дітей хочеться все тільки найкраще і на собі нерідко доводиться економити. Але й про неї на старість хтось має подбати.
Чи правильно вчинила героїня?
Як ви зробили б на її місці?
