5 Березня, 2024
Я розраховувала, що свекруха, яка приїхала з Італії, подарує внуку хоча б 100 євро. А вона поклала у конверт 500 гривень!

Я розраховувала, що свекруха, яка приїхала з Італії, подарує внуку хоча б 100 євро. А вона поклала у конверт 500 гривень!

Не хочу ображати свою свекруху, але мушу виговоритись. А можливо, ви підкажете: чому така несправедливість?

Ми з чоловіком одружені уже 14 років, у нас 7-річний синочок, власна квартира і борги за неї. З них ми не вилазимо від тоді, як народилась дитина.

У Ігора є ще старша сестра і дві племінниці. Одній 14, іншій – 16. Інна – моя зовиця, живе у будинку своїх батьків. Свекра свого я навіть не знала, його не стало 20 років тому. А свекруха після цього і виїхала на заробітки в Італію. Їй потрібні були гроші. Та й відійти від втрати. 

Ігор і Інна уже тоді були дорослими. Вони залишились самі на господарстві.

Я намагалась не звертати уваги, але тепер це перейшло усі рамки! Свекруха завжди робила різницю між сином і дочкою. Нехай! Це ще я могла пробачити! Але те, як вона ставиться до онуків мене обурює.

Мої батьки допомагали чим могли. Вони продали поле в селі і дали нам 6 тисяч доларів. це була сума на перший внесок. А далі довелось викручуватись самим.

Ми декілька разів просили свекруху допомогти нам з кредитом і виплатами по квартирі. Вона відмахувалась:

– Та я вже стратила. Давайте наступного місяця поговоримо..

А через декілька днів приїжджаємо до Інни, а у неї новий холодильник на кухні. Хвалиться:

– Мама мені зробила подарунок на іменини. Хороший, правда? А морозильна камера взагалі крутезна!

І так було кожного разу. Будинок, в якому жила Інна обставили як у мажорів: ремонти, меблі, дорога техніка.

– Мама недавно аж на 600 євро одягу дівчатам накупила, уявляєте, яке там усе тепер дороге? – розповідала Інна.

А Михайлику нашому хоч би якусь одну курточку. Хіба це правильно, так робити? Я не розумію…

Ігор мовчить. А що буде казати? Йому самому важко визнавати, що мама його і його сина любить менше, ніж сестру. Я спершу йому намагалась щось пояснити, говорила, але, коли зрозуміла, що марно, то припинила. Але нервуватись через це сама не перестала…

Близько місяця тому свекруха приїхала в Україну. У нашого Михайлика саме день народження був.

Оскільки зараз скрутні часи, то великого святкування ми не робили, лише близька родина: сестра Ігора з чоловіком і дітьми свекруха і мої батьки.

Син дуже хотів велосипед у подарунок. Самі купити ми його не могли, але пообіцяли, що до тих грошей, які йому подарують ми докладемо і тоді придбаємо.

Я розраховувала, що свекруха подарує хоча б 100 євро. А вона поклала у конверт 500 гривень! 

В той час як на онучок витратила 600 євро. Ну і як тут не злитися від несправедливості? Я не є меркантильна, не вимагаю тих грошей від чоловікової матері. Але якби вона не робила таких дорогих подарунків іншим онукам, то б і проблеми не було.. А так… Як бути в такій ситуації? Чи варто поговорити зі свекрухою?

Що порадите жінці?

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *