25 Квітня, 2024
Я прогнала свекруху геть з квартири. І чоловіка за компанію. Адже не мала сили терпіти цю нахабну поведінку.

Я прогнала свекруху геть з квартири. І чоловіка за компанію. Адже не мала сили терпіти цю нахабну поведінку.

У мене було нелегке дитинство. Тата рано не стало, я ще тоді у садочок не ходила. Тому мама повністю мене забезпечувала. Звісно, грошей на нові джинси чи кросівки не було, ми одягалися у секонд-хендах. Мама працювала на двох роботах. Добре, що хоча б мали дах над головою. У нас залишилася невелика, однокімнатна квартира. Ми з мамою спали на маленькому дивані. 

Коли мені виповнилося 13, то я вже шукала якийсь підробіток. То нянькою у сусідів, то роздавала на вокзалі листівки. Потім, після закінчення школи, поступила на заочну форму і паралельно працювала офіціанткою. Так ми з мамою крутилися удвох, як тільки могли. З часом стало краще. Я знайшла нормальну роботу з високою зарплатнею. Ми продали ту стареньку квартиру, я мамі купила ділянку для будинку у Сокільниках. Його швидко побудували. А потім вже собі придбала двокімнатну квартиру на Стрийській вулиці, то недалеко від мами. 

У 30 познайомилася з своїм чоловіком Данилом. Він мені одразу сподобалася. І я сама бачила, що не байдужа йому. Ми досить швидко розписалися та почали жити разом у моїй квартирі. Загалом, питання з житлом мене мало цікавило. Однак, потім це все вийшло за рамки всього адекватного. 

Свекрусі я чомусь одразу не сподобалася. Ну ловила часто на собі косі погляди. Якщо родичі збиралися у гості, то мене не запрошували, бо “забули” і навіть тарілку не ставили на стіл. На розпис нам зі сторони чоловіка подарували тільки тисячу гривень та набір посуду. Ну, дякую, що не з порожніми руками. Коли у нас був ремонт, то брат не допоміг побілити стіни та винести меблі. 

У Данила були ще брат та сестра. І вони також не дуже тепло прийняли мене в родину. Я знала, що у свекрухи є квартира, яку вона здає в оренду десь на Левандівці. З часом, я б хотіла переїхати у більше житло, коли будуть дітки. Адже ця квартира надто тісна для великої родини. 

Але не так сталося, як гадалося. Минулого року свекруха просто так віддала цю квартиру доньці Ангеліні. Бо вона була вагітна третьою дитиною. Я нічого не мала проти. Ну це її дитина та її квартира, хай розпоряджається, як хоче. Однак, це ще не все. Для молодшого сина Артура вона також зробила “подарунок”. Переписала свою квартиру, в якій вона жила, на нього. І це мене дуже обурило. Ну от всім по квартирі, а нам нічого? 

– Ну мама так вирішила, я не збираюся її переконувати. 

– А якщо твій брат захоче вигнати маму геть?

– Та що ти казки вигадуєш, такого не буде точно. Нащо себе передчасно накручувати? 

Була в мене чуйка, що така історія з квартирами добром не закінчилася. І не дарма переживала. Артур місяць тому одружився та привів наречену у квартиру. Звісно, дві господині ніяк не могли поладнати на одній території. Були сварки, скандали, крики. Молода невістка поставила Артурові ультиматум – або вона або мама. Звісно, він вибрав жінку. 

І от як вони вирішили це квартирне питання – то дуже цікава історія. Свекруха не придумала нічого кращого, ніж переїхати до нас. Точніше, просто поставила мене перед фактом, що житиме у моїй квартирі. 

– Данило, але так не можна. Я ж тобі казала, що твоя мама поспішила переписувати квартиру на Артура.

– А що тут такого? Ну поживе вона з нами, тобі так важко?

– Так, дуже важко. Адже це моя квартира, яку я купила за свої гроші. Твоя мама мене і так не любить, і ти це прекрасно знаєш. Ти як хочеш, але твоя мама тут не буде жити. 

– То ти її просто виженеш?

– Так! Хочеш – шукай мамі нову квартиру чи орендуй, але її ноги тут не буде. 

– Якщо ти виганяєш мою маму, то виганяєш і мене! 

Данило забрав всі речі, залишивши тільки обручку на столі. Через декілька днів ми написали заяву на розлучення. Я зрозуміла, що не хочу жити з таким чоловіком. 

Зараз Данило, його мама, Артур та жінка живуть на тій квартирі. Чи вони там не перебили один одного? Не знаю. Мен та прокажена сімейка мало цікавить. 

Ви можете думати, що я якась меркантильна жінка, що хочу від чоловіка та свекрухи тільки гроші. Але це не так. Просто я не розумію у цьому логіки від слова взагалі. Своїм молодшим дітям дала про квартирі, хай живуть, як ті королі. А про нас забула? Думала, що тут буде її нова домівка? 

Ні, я таких нахаб не люблю. І не збираюся жити під одним дахом. Нехай самі вирішують свої проблеми. А мій дім – то моя фортеця. Єдиний бажаний гість це моя мама. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *